Український інформаційний ринок має свої особливості. По-перше, формування українського ринку інформаційних послуг перебуває на початковій стадії і характеризується низьким рівнем структурованості, передусім спеціалізації послуг і розподілу сфер діяльності. Розвиток інформаційного ринку за традицією йде від центру до регіонів - більшість структур інформаційного бізнесу зосереджено в столиці. По-друге, держава на ринку виступає і як основний замовник, і як основний споживач.
Продуктивний аналіз інформаційного ринку дає змогу поділити його на такі складові:внутрішній роздрібний інформаційний ринок - стосується побутової сфери (платні комп'ютерні послуги: електронна пошта, електронні газети та журнали; телеконференції, референдуми; послуги міських довідкових бюро з обміну житла, послуги фонду зайнятості, розклад руху транспорту, повідомлення про комунальний сервіс тощо); ринок програмних засобів; ринок проектних і науково-дослідних робіт; ринок реалізації обчислювальних ресурсів і послуг інформаційних структур; ринок інформаційних апаратних засобів; ринок інформаційних технологій; ринок інформаційних ресурсів і послуг; ринок маркетингових і консалтингових послуг; ринок навчальних послуг; ринок іпіегпейпослуг; ринок праці в інформаційній галузі.
Формування інформаційного ринку відбувається водночас із розвитком інформаційної індустрії. Очевидно, що ринкові відносини впливають на процес функціонування інформаційної індустрії: інформація стає товаром, який купується і продається. З розвитком конкуренції у виробництві товарів та послуг, зростає попит на основні види інформації, які містяться в інформаційних базах даних.
Саме тому, сьогодні швидкими темпами розвивається інформаційна індустрія. Світові тенденції переміщуються в напрямку підвищення швидкості виробництва інформаційних продуктів та покращення їх якості. Це пов'язано, в першу чергу, з тим, що в інформаційній галузі формуються ключові фактори підвищення конкурентоспроможності, у сферу економіки упроваджуються результати новітніх досліджень, що зумовлюється такими чинниками:
1) інформація й інформаційна індустрія набули статусу найбільш поширеного джерела, яке впливає на сучасний соціально-економічний розвиток;
2) інформація стала самостійним ресурсом і має специфічну цінність;
3) самі технології та засоби обробки, передачі і використання інформації є способами створення нових інформаційних товарів та послуг;
4) інформаційна революція здійснила поштовх в напрямку формування глобального суспільства та нового глобального ринку інформаційних товарів та послуг, який відкриває нові можливості для підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.
Забезпечення стійкого економічного розвитку та формування ринкової економіки на сучасному етапі вирішальним чином залежить і від масштабів інформаційної індустрії та якісного рівня її продукції.
Інформаційна індустрія становить близько 1000 млрд. дол., темпи її розвитку
найвищі на світовому ринку - 11% щорічно (що в середньому становить 6 - 8%, а в таких країнах, як Китай, В'єтнам, Польща - 25 - 27%), але попит залишається незадоволеним і продовжує зростати [3]. В Україні питома вага інформаційної індустрії у ВВП становить 0,48%, у той же час в США - 2,5 - 4,5%, у Росії - 1%[5]. Основною метою ефективного функціонування інформаційної індустрії є здатність забезпечити організацію взаємовигідного обміну інформаційними продуктами між всіма учасниками ринку.
Якщо зробити короткий історичний екскурс, то можна сказати: інформація до недавніх пір була класичним прикладом суспільного блага, споживання якого було неконкурентним. Більшість продуктів інформаційної діяльності за своїм статусом були суспільними благами і, як правило, в даному випадку держава брала на себе відповідальність за весь процес регулювання виробництва і розподілу саме тих інформаційних благ, без яких суспільство не має можливості нормально функціонувати і розвиватися.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7