6) економічне стимулювання педагогів-новаторів;
7) підтримка конкуренції та підприємництва;
8) різноманітність і рівноправність усіх форм організації інноваційної діяльності;
9) максимальне використання надбань світової науки та техніки в галузі освіти [5].
До фінансово-економічних змін належать економічні засади взаємодії об'єктів інноваційної діяльності, функціонування в межах наявних ресурсів. До психолого-педагогічних змін належать повна реалізація можливостей учасників навчально-виховного процесу та їхня рівність, пріоритет загальнолюдських цінностей, вільний доступ до результатів, своєчасний і гнучкий контроль за основними критеріями діяльності, реальність вимог і стандартів.
Участь у інноваційній діяльності забезпечує ріст рівня професійної майстерності педагогів і керівників; рівня навчальних досягнень учнів та їх творчого потенціалу; кількості творчих (проектних) груп учителів і учнів у школі; кількості структурних компонентів навчального закладу; кількості управлінських функцій керівника навчального закладу; обсягів матеріально-фінансових інвестицій, спрямованих на розвиток навчального закладу.
Завдяки інноваційній діяльності зменшується час, витрачений учнями на опанування теоретичних знань, практичних умінь і навичок; час, витрачений керівником та педагогічними працівниками на виконання своїх функціональних обов'язків.
Умови впровадження освітніх інновацій поділяються на три основні категорії: соціальні (реалізація принципів демократизації та гуманізації навчально-виховного процесу й управління ним; розвиток творчого потенціалу вчителів, учнів, членів адміністрації шляхом залучення їх до дослідно-експериментальної діяльності), організаційні (фінансування інноваційної діяльності навчального закладу; створення системи спеціальних стимулів для реалізації педагогічних нововведень; встановлення наукових, юридичних та економічних зв'язків із вітчизняними та зарубіжними науковими установами, організаціями, вищими навчальними закладами; пропагування та розповсюдження продуктів інноваційної діяльності; налагодження взаємовигідних зв'язків із інноваційними центрами, інвестиційними фондами, інфраструктурними організаціями, які сприяють впровадженню інноваційних освітніх технологій), психологічні (систематичне інформування працівників навчального закладу з науково-педагогічних питань; входження закладу в інноваційну інфраструктуру; забезпечення безперервного зв'язку працівників закладу з вітчизняними та зарубіжними науковцями, ознайомлення педагогічних працівників з науково-теоретичними основами дослідно-експериментальної діяльності;
інституційне забезпечення процесу навчання та підвищення фахового рівня суб'єктів інноваційного процесу; формування „інноваційної культури" та готовності працівників закладів освіти працювати в інноваційному режимі).
Отже, управління нововведеннями - це необхідна функція сучасної системи освіти, яка спрямована на пристосування галузі до постійних змін зовнішнього соціально-економічного середовища.
Розрізняють три рівні управління інноваційними процесами: загальнодержавний, регіональний та шкільний.
Загальнодержавний рівень управління інноваційними процесами формує освітню політику та забезпечує нормативну базу для її реалізації. Нормативну базу інноваційної діяльності в освітній галузі складають Концепції державної інноваційної політики України, науково-технічного та інноваційного розвитку України; Закони України „Про освіту", „Про загальну середню освіту", „Про наукову і науково-технічну діяльність", „Про інноваційну діяльність", „Про інвестиційну діяльність", „Про авторське право і суміжні права", „про охорону прав на винаходи та корисні моделі", „Про науково-технічну інформацію", „Про наукову і науково-технічну експертизу"; Положення „Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності", „Про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад".
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8