Реалізація процесного підходу складається з наступних етапів:
- збір даних;
- виявлення ланцюжків створення цінностей;
- реєстрація внутрішньофірмових процесів;
- визначення значущості процесу;
- виявлення проблем, пов'язаних з процесами;
- класифікація процесів по їх зрілості;
- вибір процесів;
- встановлення власників процесу;
- нагляд і оптимізація;
- закріплення досягнень;
Процесний підхід є одним з восьмих базових принципів, прикладних в основу міжнародних стандартів на систему менеджменту якості. Слідуючи ідеям процесного підходу, будемо розглядати проект як унікальний процес, що управляється, процес, здійснюваний для досягнення відповідній конкретним вимогам мети; тобто, проект як сукупність взаємоповязаних підпроцесів, що координуються. У процесі є обмеження за термінами, вартістю, ресурсами і показниками якості. Метою проекту є задоволення потреб і очікувань клієнта і інших зацікавлених сторін (виконавців
проекту, постачальників, розпорядників, суспільства) результативним і ефективним способом. З точки зору процесного підходу доцільно виділити дві групи пов'язаних з проектом процесів: процеси управління проектом і процеси життєвого циклу проекту. Процеси управління проектом, структуровані за функціональним принципом (відповідно до «спеціальних» функцій управління проектом), прив'язані до результатів проекту через процеси життєвого циклу проекту, традиційно розгортаються згідно з загальними функціями управління. Успіх проекту, його результативність багато в чому визначаються тим, чи ефективно проект структурований, чи оптимально спроектовані ланцюжки організаційно-технологічної взаємодії підпроцесів всередині структури і як організовано взаємодію структур.
Таким чином, процесне управління, орієнтоване на загальний результат, який складається з локальних досягнень, стає нині переважним. Таке управління підприємством призводить до скорочення "поверхів влади", точного визначення результатів діяльності, як загальних, так і особистих. Цей підхід дозволяє істотно скоротити кількість непотрібних робіт, надати діяльності підприємств цілеспрямованість і сформувати систему мотивації роботи персоналу.
1. Бушуева Н.С. Проактивное управление проектами организационного развития в условиях неопределенности / Н.С. Бушуева // Управління проектами та розвиток виробництва: зб. наук. пр. - 2010. - №2. - С. 200.
2. Бушуева Н.С. Системная динамика на модели центров влияния в проектах организационного развития / Н.С. Бушуева // Управління проектами та розвиток виробництва: зб. наук. пр. - 2009. - №1. - С. 29-33.
3. Ковалев С.М., Ковалев В.М. Современные методологии описания бизнес-процессов IDEF0, DFD, IDEF3 / С.М. Ковалев, В.М. Ковалев // Справочник экономиста. - 2006. - № 12.
4. Мединський, В. Г. Теорія управління: Підручник / В. Г. Мединський. - М.: Инфра-М, 2008. - 293 с.
5. Морозов, Ю. П. Теорія управління:[навч. посіб.] / Ю. П. Морозов. - М.: Юнити-Дана, 2007. - 379 с.