Значним досягненням державного управління в Україні є прийнята 25 травня 2001 року Концепція державної регіональної політики. В результаті її прийняття більш чітко визначено обов'язки держави по відношенню до розвитку регіонів та конкретизовано відповідальність самих регіонів за їх соціально-економічний розвиток. В Концепції були визначені такі складові економічної безпеки регіону [10]:
- економічна самостійність, яка в першу чергу повинна проявлятися в здійсненні контролю над регіональними ресурсами і можливості найбільш повного використання конкурентних переваг регіону;
- стабільності регіональної економіки, яка передбачає надійність всіх елементів економічної системи, захисту всіх форм власності, надання гарантій для ефективної підприємницької діяльності, недопущення впливу дестабілізаційних факторів;
- можливість самостійно реалізовувати і захищати регіональні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну і інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал регіону.
Регіон повинен залишатися стійкою та прогресуючою територією, яка спроможна самостійно і ефективно нейтралізовувати економічні загрози або запобігати їм.
До причин кризового стану в регіонах належать:
- збільшення кількості депресивних регіонів;
- руйнування виробничо-технічного потенціалу та деіндустріалізація економіки;
- втрата продовольчої незалежності;
- погіршення фінансового забезпечення регіонів, їх значна боргова залежність;
- критичний стан невеликих міст і сіл, шахтарських поселень в регіонах закриття вугільних шахт і відсутність ефективних дій по їх підтримці і відродженню;
- «тінізація» економіки регіону;
- високий конфліктний потенціал в регіонах, де розташовані підприємства вугільної промисловості;
- зростання безробіття;
- неконтрольований відтік кваліфікованих кадрів за кордон;
- посилення в регіонах негативних соціальних наслідків структурної перебудови економіки;
- наслідки фінансово-економічної кризи.
Узагальнюючи вищевказаний перелік зазначимо, що основною причиною кризового стану економіки України та її регіонів зокрема є відсутність надійної системи економічної безпеки, яка б забезпечила її захист від зовнішніх і внутрішніх деструктивних впливів та сприяла формуванню конкурентоспроможного господарства на ринкових засадах.
Існування економічної безпеки регіону неможливе без створення внутрішнього імунітету та зовнішньої захищеності від дистабілізаційних впливів, без конкурентоздатності на світових ринках і стійкості фінансового становища.
Варто зазначити, що стан економічної безпеки регіону значною мірою залежить від виконання визначених стратегічних векторів регіональної політики, до яких належать:
- консолідація суспільно-політичного простору - необхідність формування консолідуючої національної ідеї як основи формування української нації;
- економічна інтеграція та забезпечення сталого розвитку регіонів - передбачає кілька напрямів: пошук компромісу щодо економічної свободи регіонів, надання більшої самостійності у питаннях економічного розвитку регіонів і відповідно більшої відповідальності за рівень такого розвитку; реалізація принципу розширення міжрегіональної економічної взаємодії; запровадження механізмів подолання асиметрії розвитку регіонів та підтримки депресивних територій; стимулювання інноваційно-інвестиційного розвитку на основі ефективного використання потенціалу регіонів;
- створення інституціональних та нормативно-правових передумов реформування місцевого самоврядування та територіально-адміністративного устрою - визначення концептуальних засад та шляхів здійснення адміністративно-територіальної реформи; розроблення з використанням досвіду регіонів, моделі адміністративно-територіального устрою; підготовка законопроектів з питань проведення реформи адміністративно-територіального устрою та розвитку місцевого самоврядування на всіх рівнях [11].
» следующая страница »
1 2 3 45 6