Витрати на дослідження і розробки та їх частка у ВВП країни є індикаторами національного рівня підтримки процесів створення та використання нових знань. Опосередковано вони свідчать про інноваційні можливості країни та масштаб накопичення нових знань для прогресивного розвитку.
Країнам, в яких економіка має за основу знання, притаманне швидке зростання частки та обсягів високотехнологічної продукції. За головними показниками інноваційної економіки Україна сьогодні відчутно відстає від розвинутих країн і подібних країн. Порівняно низькими є індекси конкурентоспроможності вітчизняної економіки, готовності країни до функціонування у глобальних мережах, незначними — частки високо - технологічного експорту в загальному обсязі експортованих товарів і послуг та вітчизняної високотехнологічної продукції на світовому ринку, низькою є дохідність вітчизняних наукомістких товарів.
Водночас, Україна зберігає можливості переходу до інноваційної моделі економічного розвитку. У багатьох напрямах науково - дослідницької і високотехнологічної діяльності її позиції залишаються конкурентоспроможними. Реалізація зазначених можливостей визначальним чином залежатиме від спрямування державної політики на підтримку високотехнологічних галузей виробництвата вибору головного вектору міжнародної інтеграції України, поглиблення її участі у міжнародному науковому та науково - технічному співробітництві, у спільних з провідними країнами світу дослідницьких і виробничих проектах.
Висновки. Держава повинна здійснювати пряме фінансування інноваційних проектів, стимулювати інвестиції в інноваційні проекти з боку приватних і державних підприємств через створення пільгових умов для тих підприємств, які впроваджують прогресивну техніку і технології, а також займаються науково-дослідною діяльністю.
В світі формується так звана економіка, що ґрунтується на знаннях. Це актуалізує питання інноваційної діяльності, яка, як з'ясувалося, є фактично неодмінною умовою побудови ефективної економіки, конкурентоспроможної на світових ринках. Таким чином, необхідність переходу України на інноваційну модель розвитку є незаперечною.
1. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. — 2002. - № 36. - С. 266.
2. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» // Урядовий кур'єр. — 2001. — 8 серпня.
3. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін. / Ю. М. Бажал - К, 1996.
4. Гаман М. В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід: монографія / М. В. Гаман - К. : Вікторія, — 2004. — С. 104—131.
5. Коюда В. Інноваційна діяльність в Україні. / В. Коюда // Фінанси України. — 2002. - №10. - С. 99-102.
6. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. / Лапко О. — К. : ІЕП НАНУ, 2001.
7. Патон Б. Інноваційний шлях розвитку економіки України. / Б. Патон // Вісник НАН України. — 2001. — № 2. — С. 11—12.
8. Стадник В. В. Економіка і організація інноваційної діяльності. Навч. посібник. / В. В. Стадник - М. : Видавничий центр «Академія», 2005 р. - 400 с.
9. Федоренко В. Г. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні / В. Г. Федоренко — К. : Науковий Світ, 2003.