Російські економісти В. Садков, Л. Гринкевич та О. Ігудін у своїх теоретичних дослідженнях обґрунтовували необхідність побудови взаємовідносин між бюджетами різних рівнів на основі нормативів відрахувань від податків, що дозволить регіонам мати рівні можливості соціально-економічного розвитку [8, с. 18-21; 9, с. 16-18].
На нашу думку, розширення прав місцевих органів влади щодо встановлення територіальних надбавок до ставок загальнодержавних податків сприятиме вдосконаленню трансфертної політики, зниженню рівня дотаційності бюджетів нижчого рівня та забезпечить розширення джерел формування власної дохідної бази місцевих бюджетів.
До таких податків О. Кириленко відносить податок з прибутку підприємств [10, с. 240-242]. Аналогічну думку висловлює вчений-економіст П. Мельник [11]. А. Соколовська доводить доцільність віднесення до таких податків ще і податку з доходів фізичних осіб [12].
У науковій фінансовій літературі існують думки щодо розширення переліку місцевих податків і зборів за рахунок запровадження податків із цільовим використанням одержаних коштів. Науковці В.Кравченко, О.Романенко та О.Кириленко переконані, що значного розширення потребує перелік місцевих екологічних податків, до яких вони відносять податок на утилізацію побутових відходів або на прибирання сміття, податок на полювання, рибальство, на використання кар'єрних матеріалів, на ветеринарне обслуговування худоби та інших домашніх тварин.
Тенденція до запровадження спеціальних місцевих податків і зборів з користувачів природних багатств та спрямування їхніх коштів на охорону довкілля, відновлення спожитих природних благ, створення необхідних умов для життєдіяльності населення є досить переконливою, оскільки, на нашу думку, це дозволить встановити залежність між об'єктивними факторами сприятливого природного, територіального розміщення населених пунктів та рівнем добробуту їхніх громадян за допомогою особливих місцевих податків чи зборів, які доцільно стягувати з суб'єктів господарювання, що здійснюють промислове споживання електроенергії, газу, шляхів сполучення з метою одержання вигоди.
Мета статті - довести, що прийшов час реформування існуючої системи оподаткування. Вважаємо, що застосування нових, більш ефективних та своєчасних податків та скасування застарілих та неефективних буде досить дієвим інструментом у справі підвищення самостійності місцевого самоврядування, збереження та охорони довкілля і покращення екологічної ситуації в країні.
Ми пропонуємо застосування таких місцевих податків і зборів: податок на благоустрій міста та екологічний податок. Платниками даних податків вважатимуться суб'єкти підприємницької діяльності, метою діяльності яких є отримання прибутку, а ставки встановлюватимуться у розрахунку на 1 працюючого на місяць. Кошти від першого направлятимуться на прибирання вулиць, парків, скверів, вивіз сміття, озеленення територій, придбання урн для сміття. Ставка податку - три неоподаткованих мінімумів доходів громадян на 1 працюючого на місяць. Надходження від екологічного податку направлятимуться на здійснення природоохоронних заходів, а саме: на очистку водосховищ, засадження парків та скверів, захист та цивілізоване утримання безпритульних тварин. Ставка податку - один неоподаткований мінімум доходів громадян на 1 працюючого на місяць. Запровадження цих податків дасть можливість вирішити побутові проблеми міст.
Але реформування потребує не тільки перелік місцевих податків і зборів, але й механізм їх стягування. Наприклад, стягування комунального податку в Україні базується на такій величині, як неоподатковуваний мінімум доходів громадян, яка на сьогодні не має взагалі ніякого значення, тому що неоподатковуваний мінімум у принципі відсутній. На нашу думку, відштовхуватися необхідно від розміру мінімальної заробітної плати. Нами пропонується визначати суму комунального податку як добуток чисельності найманих працівників підприємства на розмір мінімальної заробітної плати, помножений на 1 %. Такий захід суттєво підвищить доходи місцевих бюджетів. Наприклад, для
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8