Розвиток і використання людського капіталу порівняння умов в Україні та Білорусі

Основні характеристики систем соціального захисту Білорусь та Україна успадкували з радянських часів. Управління цими системами відбувається на державному рівні і є високоцентралізованим, доступ до соціального страхування мають лише особи, зайняті у формальному секторі економіки. Однак значна частина населення не має можливості отримати адекватний соціальний захист, особливо вразливі групи населення.

Протягом перехідного періоду Україна і Білорусь обрали для себе варіант змішаної системи державного соціального страхування (обов' язкове страхування) і соціальної допомоги (добровільне страхування). Схему страхування на випадок безробіття було запроваджено на початку 1990-х років. Однак рівень охоплення є низьким, тому схеми страхування на випадок безробіття в обох країнах не є ефективним інструментом для боротьби з бідністю.

Підтримка сімей була важливим аспектом соціальної політики на початку перехідного періоду, коли більшість країн запровадили універсальні готівкові трансферти сім'ям з дітьми для того, щоб пом'якшити вплив економічної рецесії. Однак із скороченням бюджетних доходів через економічне падіння протягом перших років перехідного періоду, системи соціальних виплат зазнали змін. У Білорусі та Україні схеми допомоги сім'ям включають допомогу при народженні дитини і різні види

субсидій, наприклад, виплати одиноким батькам, дітям-інвалідам, багатодітним сім' ям, чи дітям, інфікованим ВІЛ/СНІД. На додаток до виплат в обох країнах існує система соціальних привілеїв, успадкована з радянських часів: привілеї, права та гарантії отримують представники окремих професій, ветерани війни та жертви Чорнобильської аварії. Також в обох країнах особи з інвалідністю отримують пенсії та інші соціальні виплати, медичні послуги, пільги при сплаті податків чи пільги у натуральній формі. Інваліди все ще мають обмежений доступ до освіти та недостатню підтримку на ринку робочої сили.

Міжнародні організації і донори грають важливу роль у розвитку і підтримці систем соціального захисту, однак їх важливість відрізняється поміж країнами. Так, у Білорусі роль міжнародних організацій і донорів є обмеженою через небажання уряду отримувати іноземну гуманітарну і технічну допомогу. В Україні ж одним із найважливіших донорів є ЄС. Допомога включає управління міграцією і підтримку неприбуткових організацій, що надають послуги, а також посилення спроможності недержавних організацій надавати соціальні послуги разом із місцевими урядами. Більш як третина неурядових організацій, що надають соціальні послуги, залежать від міжнародних донорів.

Ситуація з бідністю в Україні й Білорусі є різною, причиною цього є відмінності в економічній ситуації і стабільності розвитку, економічній і соціальній політиці, і в нерівності доходів. Показники відносної бідності є дуже схожими: у Білорусі у 2008 році 12,5% населення отримувало дохід нижчий, ніж 60% від споживання домашніх господарств в еквіваленті на душу населення, в Україні -13,2%. Однак в абсолютному вимірі відмінності є істотно більшими, економічна нерівність залишалась помітно вищою в Україні. Для порівняння стану абсолютної бідності у цих країнах, використано показник частки осіб, чиї витрати на споживання не перевищують 2,5 дол. за паритетом купівельної спроможності (ПКС) чи 5 дол. ПКС у день (цей показник використовує Світовий банк). В Україні 1% населення витрачають на споживання менш як 2,5 дол. ПКС, а 18% - менш як 5 дол. ПКС; у Білорусі, відповідно, 1% і 13% осіб.

Для аналізу ситуації з нерівністю та бідністю в Україні та Білорусі корисно порівняти її з деякими сусідніми країнами, що є членами ЄС. Абсолютні рівні бідності за критерієм 5 дол. ПКС в Естонії (18%) і Польщі (20%) є вищими, ніж у Білорусі, і приблизно на тому ж рівні, що в Україні. Рівень бідності у Румунії (45%) є значно вищим, ніж у Білорусі та Україні. Відносні рівні бідності в Білорусі та Україні є нижчими, ніж у ЄС (дані за 2007 рік): у Польщі він сягає 17%, у Румунії - 19%, у країнах Балтії - 19%-21% (ці показники є найвищими у ЄС). Однак показники не можна повністю порівнювати: в Україні і Білорусі вони базуються на даних про споживання, тоді як в ЄС - на даних про доходи.

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я