Еколого - економічна проблема ресурсозберігаючих технологій гіричо-видобувного комплексу

Але недосконалість технологій видобутку на вітчизняних підприємствах призводить до втрат близько 25% металів [1]. Збільшення вилучення корисних компонентів з надр на 1-2% рівнозначно виявленню нових великих родовищ корисних копалин. І хоча родовища вивчаються комплексно, питання їх раціонального і комплексного використання вирішуються вкрай незадовільно, через що країна втрачає щороку до 5 млрд. грн. Позитивними зрушеннями в зовнішньоекономічній діяльності України слід вважати тенденцію збільшення експорту мінеральної сировини та продуктів її переробки, більшу частину якого становить експорт продуктів переробки залізної руди (в середньому 62% щорічно за 1997-2007 рр.).

Аналіз статистичних даних свідчить, що ресурсозбереження є потужним фактором скорочення потреб в капітальних вкладеннях, оскільки витрати по економії ресурсів, як правило, в 2-3 рази (а в ряді випадків, наприклад, при економії теплової та електричної енергії, в 4-6 разів) менше інвестицій, необхідних для нарощування виробництва відповідної продукції.

При реальній можливості збереження не менше 20% енергоресурсів, кожний відсоток їх економії забезпечує приріст національного доходу на 0,35-0,40 %, при цьому попутно вирішуються важливі екологічні проблеми. Так, підраховано, що завдяки зменшенню енерговитрат шкідливі викиди в атмосферу можуть бути скорочені на 6-6,5 млн. т., а щорічне витрачання води знижене на 3,5 - 4,5 млрд. м3. Доказом реалістичності такої схеми економічного розвитку є досвід США, де за рахунок інвестування у енергозбереження в 2004-2007 рр. енергоємність промислової продукції щорічно знижувалася на 3,7 %, а в наступні роки темпом 1,2 % в рік, при цьому за перші десять років здійснення такої політики, витрати на енергію в США зменшилися більш ніж 200 млрд. дол. Інвестиції в енергозбереження країн, що розвиваються, окупалися на протязі 2-5 років [3].

Одним з закономірних наслідків деградації технологічної структури багатьох вітчизняних підприємств є те, що в протилежність світовим тенденціям, в Україні простежується зростання питомої ваги палива та енергії на виробництво найважливіших видів продукції. Як результат

підвищення витрат на виробництво продукції, а також зміна структури цих витрат у бік підвищення питомої ваги палива та енергії.

На нашу думку, ресурсозбереження й екологічна проблема виступає як комплексна проблема, тому вимагає розробки комплексного підходу до її розв' язання, як до сукупності факторів управлінської, науково-технічної, науково-дослідницької, проектної та виробничої діяльності. Такий підхід отримав реальне втілення у США, Японії, Італії, Південній Кореї та в інших країнах, що забезпечило великий економіко-екологічний ефект. Світовий досвід свідчить, що значну частину інвестиційних потреб для впровадження ресурсозберігаючих технологій відшкодовує держава. Так, в Японії за її рахунок фінансується не менш ніж 25-30% витрат на проведення підприємствами ресурсозберігаючих заходів; в Південній Кореї існує бюджетний фонд для кредитування підприємств при впровадженні ресурсозберігаючих технологій.

Сучасний механізм ресурсозбереження на Україні повинен складатися з структурно-інвестиційних, фінансово-кредитних, податкових, правових, нормативних, інформаційних, адміністративно-організаційних та інших взаємодоповнюючих елементів. Перехід до ресурсозберігаючого типу виробництва передбачає глибоку структурну перебудову з урахуванням реальних потреб внутрішнього та зовнішнього ринків, прискореного та широкомасштабного впровадження досягнень науково-технічного прогресу, вмілого використання новітніх методів управління, аналізу та прогнозування. Реалізація стратегії ресурсозбереження претендує на вирішення одночасно двох рівнів ключових питань: підвищення конкурентоспроможності підприємства і зниження негативного впливу на навколишнє середовище.

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я