Вплив національної конкурентоспроможності держави на розвиток міжнародних конкурентних переваг

Отже, конкурентоспроможність завжди відносна. Виробник та його продукція, які на поточний момент є конкурентоспроможними, надалі можуть виявитися неконкурентоспроможними тому, що можуть втратити конкурентні переваги. Необхідність постійно пристосовуватися до конкурентних умов і вимог ринку породжує, однак, прагнення до забезпечення абсолютної конкурентоспроможності і конкурентних переваг, "виходу" за межі самої конкуренції в зовнішньому конкурентному середовищі. Формою реалізації (забезпечення) такої абсолютної конкурентоспроможності є монополія, що виникає на основі оновлення конкуруючої продукції. Свого часу, аналізуючи суть монополії, на це вказував Е. Чемберлін. На його думку, "...разом з диференціацією (продуктом) з' являється монополія, і в міру посилення диференціації елементи монополії стають все значнішими. Скрізь, де якоюсь мірою існує диференціація, кожний продавець володіє абсолютною монополією на свій власний продукт, але разом з тим піддається конкуренції з боку більш-менш недосконалих замінників" [5, с.114]. Все це відображується і на національній економіці, так як суб' єктами господарювання та споживання виступають вітчизняні підприємства, що також екстраполюється і на міжнародні конкурентні переваги.

Похідним від конкуренції характером конкурентоспроможності можна пояснити те, що вона постала у світі і набула вагомого значення як актуальна проблема лише в останні два десятиріччя, в той час як теорія конкуренції постійно розвивалася протягом останніх півтора століття. Річ у тому, що саме із 70-х років ХХ ст. у світі відбувається ряд подій, які різко змінюють умови конкуренції. Зокрема, це низка різних за своєю природою економічних криз, неоднакова реакція на ці кризи з боку країн світової спільноти, поява на світовій арені нових лідерів, які стрімко розвивались у післявоєнному періоді і значно потіснили з усталених позицій на ринках традиційних конкурентів та дали поштовх розвитку нових і закріпленню сталих конкурентних переваг держав.

Економісти-теоретики ХУШ-ХГХ ст. у своїх концепціях виходили із свободи ринку і вільної конкуренції, за якої конкурує необмежена кількість продавців і покупців, нездатних помітно й одноосібно впливати на загальну ринкову ситуацію. Наприкінці ХГХ - початку ХХ ст. господарський механізм виявився суттєво видозміненим під впливом великих монополістичних об' єднань, які, на противагу механізму "чистої" конкуренції, відповідно до їх сили, почали ділити між собою міжнародні ринки збуту, джерела сировини, встановлювати ціни і, таким чином, визначати суттєві умови суспільного виробництва й ринкової кон' юнктури. Така модифікація відбулася, передусім, у США, оскільки на рубежі ХІХ і ХХ ст. тут склалися умови, під впливом яких ця країна перетворилась у найбагатшу й економічно розвинену серед інших держав світу. Тому саме тут вперше у найбільш гострій формі виявилися проблеми, пов' язані з усебічним процесом переходу від економіки вільної конкуренції до економіки панування монополій і використання їх суттєвих конкурентних переваг. Природно, що США стали піонером як у практичному застосуванні заходів, спрямованих на обмеження діяльності монополій і захист вільної конкуренції, так і в теоретичному дослідженні монополії, що набуло надзвичайної актуальності.

У теоріях економістів початку ХХ ст. економічна конкуренція розглядається під кутом зору аналізу монополізації економіки і з позицій протиставлення конкуренції й монополії, у зростанні панування якої вбачається основа майбутніх глобальних змін в організації економіки.

У 20-30-х роках XX ст. ситуація змінилася. Наслідком посилюваної монополістичної організації бізнесу й господарського механізму стала глибока світова економічна криза, що тривала протягом 1929-1933 р. і остаточно похитнула механізм саморегульованої конкурентної економіки.

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я