Центральний банк КНР, у свою чергу, стимулював кредитну активність фінансових установ, прийнявши рішення знизити вимоги до позичальників, що займаються розвитком інфраструктури. Для проектів автомагістралей, залізниць і метро гранично припустиме відношення власного капіталу до загальної суми активів було зменшено від 35 до 25%, a морських портів і аеропортів - до 30%. Це полегшило місцевій владі доступ до банківських кредитів. Природно, що масоване вливання грошей в економіку швидко принесло плоди. І хоча експорт перестав скорочуватися, через масове збільшення кредитних спредів, пов'язане з підвищенням ризику дефолтів, його річний спад за перші чотири місяці 2010 р. досяг 21% [9].
Однак більш половини позик (2.4 трлн. юанів) були короткостроковими, і з них близько 1.5 трлн, юанів - це позички, надані для оплати поточних рахунків. З початку 2009 р. їх обсяг збільшився на 150%. Це означає, що гроші по низьких ставках видаються для порятунку компаній, яким загрожувало банкрутство (принаймні, на той момент), або з метою фінансування ризикованих спекуляцій на біржі й у сфері нерухомості. Це дуже небезпечно для банків, причому, наслідки можуть виявитися ще більш важкими, чим перед останнім раундом банківської реформи, коли частка безнадійних кредитів перевищувала 20%. До того ж, програма стимулювання економіки, що містила 53 тис, нових інфраструктурних проектів, збільшила дефіцит держбюджету 2009 р. до 3% від ВВП (рекорд за останні 30 років) у порівнянні з 0.4% у 2008 р. [11, с. 42].
У даному контексті важливо згадати про азіатську фінансову кризу 1997-1998 рр., коли китайські банки в такий же спосіб стрімко розширювали кредитування, масово видаючи гроші
некредитоспроможним державним компаніям. Результатом стали гігантські безнадійні борги, які держава викупила до виду своїх найбільших фінансових інститутів на IPO. Ймовірно, що на сучасному етапі політика Центробанку КНР спрямована на застосування тієї ж схеми - викупити y банків ризикові борги у період, коли економіка почне генерувати гроші з докризовою швидкістю. Зокрема, для попередньої рекапиталізації уряд Китаю виділив $100 млрд., що складає 5% від сукупних валютних резервів Отже, основним макрофінансовим пріоритетом є завантаження банків безнадійними боргами та їх наступна рекапіталцізація - як один з механізмів, що застосовується державою для спрямування своїх валютних резервів у реальний сектор національної економіки [4].
Важливо, що дані активна роль держави у взаємодії з транснаціональним банківським капіталом викликає негативну реакцію у західних економічних колах, адже при згаданих схемах неминуче постраждають акціонери. Насамперед, при залученні держаного капіталу їхні пакети будуть розмиті. Але ще більш реальний збиток інтересам міжнародних інвесторів може нанести збільшення питомої ваги безнадійних боргів. Адже, коли вони придбали акції китайських банків у ході розміщення ІРО, то вірили у перспективи, що ці інститути, корті у минулому були просто агентами обслуговування державних субсидій, здатні реформуватись на суб'єктів генерування прибутків. До того ж, для більшості інвесторів найважливішим була саме обіцянка уряду КНР щодо проведення радикальної банківської реформи: ефективно функціонуючі банки, діяльність яких базується на комерційних принципах, мають вирішальне значення для довгострокового економічного прогресу Китаю. Зрозуміло, що на сучасному етапі виходу з економічної кризи, країні необхідні економічні стимули, але для неї важливі і банки, що ефективно розподіляють капітал і керуються в гідному довіри регулятивному режимі.
Розглядаючи протиріччя сучасних процесів транснаціоналізації банківського капіталу у нових ринкових економіках з погляду на трансформаційний аспект в умовах виходу з системної кризи світової економіки, можна стверджувати, що вже протягом наступних 3-5 років світова банківська система набуде глибоких змін. Великі банківські групи більшості держав, як індустріально розвинутих, так і країн, що проводять системні трансформації, будуть виглядати абсолютно інакше: деякі з них зникнуть, інші будуть поглинуті більш успішними конкурентами. Навіть банківська система США на сучасному етапі кардинально відрізняється від тієї, якою вона була декілька років тому: інвестиційні банки припинили своє існування і трансформувались у банківські холдингові компанії, самі ж банки зосереджуються на своїх ключових підрозділах, а ті часи, коли фінансисти робили гроші з повітря, залишилися у далекому минулому.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7