Світові тенденції інноваційного розвитку при входженні в епоху інновацій

Світові тенденції інноваційного розвитку при входженні в епоху інновацій

Корнілова І.М., к.е.н., доцент,

КНУ імені Тараса Шевченка

 

Входження в новий цивілізаційний цикл розвитку супроводжується суттєвими змінами в усіх сферах життєдіяльності людини - в економіці, в політиці, в соціальному, правовому устрої людей, в їх свідомості тощо. Трансформації відбуваються під впливом інновацій, які набувають глобального характеру, не тільки в географічному плані, але й в контексті якісних змін в суспільстві. Розуміння характеру, ступеня, наслідків цього впливу важливе для визначення заходів щодо отримання максимального ефекту від інноваційних процесів, враховуючи світовий досвід та національні особливості їх здійснення. Дослідженню питань здійснення інноваційних процесів присвячені праці класиків та сучасних науковців. Теоретико-методологічні засади вивчення інновацій закладені в працях М. Кондрат'єва, С. Кузнєца, Г. Менша, Б. Твісса, М. Туган-Барановського, П. Сорокіна, Й. Шумпетера тощо. Різні аспекти проблем сучасного інноваційного розвитку розглядаються В. Аньшиним, В. Геєцем, П. Друкером, І. Єгоровим, Н. Івановою, Б. Кузиком, Р. Нельсоном, Р. Такером, Л. Федуловою, К. Фріменом, Ю. Яковцем, Ф. Янсеном та багатьма іншими дослідниками.

Складність та розмаїття проблем інноваційного менеджменту визначають широке поле для досліджень. Подальшого вивчення потребують питання інноваційного розвитку в умовах становлення постіндустріального суспільства, виділення тенденцій здійснення інноваційних процесів в межах світової економіки.

В статті поставлено за мету узагальнення, систематизація та поглиблення розуміння світових тенденцій інноваційного розвитку при входженні в епоху інновацій, що має важливе значення при формуванні національної інноваційної системи.

Сучасний етап формування нової економіки характеризується певною сукупністю тенденцій інноваційного розвитку, притаманних країнам світової економіки, врахування яких є важливою умовою розробки ефективної державної інноваційної та економічної політики. Насамперед, це перетворення інновацій у ключовий фактор соціально-економічного розвитку. Так, за оцінками експертів в економічно розвинених країнах від 50 до 90%% приросту ВВП здійснюється саме за рахунок інноваційного бізнесу, в якому зайнято в середньому до 25% всіх трудових ресурсів [6, с.89]. Паралельно відбувається формування нової економічної ідеології - постмодернізму - філософії суспільства, в якому інформація і знання стають безпосередньою виробничою силою. Таким чином, виникає економіка, в якій найважливішим ресурсом стають нематеріальні активи, а головною цінністю суспільства - людський капітал - творець, генератор зростання.

Важливою ознакою сучасного етапу розвитку стає посилення нелінійності інноваційних процесів, яка пов'язана з об'єднанням двох джерел інноваційних ідей - ринку та технологічного поштовху [7, с.175]. За такою моделлю початок інноваційного процесу жорстко не прив'язаний до стадії наукових досліджень, тобто, він не обов' язково починається з фундаментальних і прикладних досліджень (наприклад, Інтернет, який був створений не завдяки проривам у науці). Принципово змінюється роль науки, яка виступає вже не тільки як джерело інноваційних ідей, але і як ресурс, що може використовуватися на будь-якій стадії інноваційного циклу у разі виникнення потреб у додаткових наукових дослідженнях (наприклад, при зміні потреб ринку). Виникає новий тип зв'язку -не лише прямі, але й зворотні зв' язки, що якісно змінює структуру і механізм інноваційного процесу. Про нелінійність інноваційних процесів можна говорити і в контексті забезпечення безперервності економічного розвитку, коли інноваційні цикли (за Б-подібною кривою) мають накладатися один на другий у часі. Причому, розрив між початком двох послідовних одиничних циклів має бути таким,

 

« Содержание


2


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я