оптимізація вітчизняного виробництва і імпорту продовольства в забезпеченні продовольчої безпеки.
Забезпечення продовольчої безпеки регіону можливе при розробці і реалізації системи стійкого ведення сільського господарства як основної підсистеми, в основу якої покладені нові підходи по збільшенню врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, забезпеченню сільськогосподарською технікою, впровадженню високоврожайних гатунків і порідних тварин. Це можливо при ефективній фінансово-кредитній, податковій і ціновій політиці, при раціональному використанні обмежених ресурсів.
Необхідне введення захисних імпортних мит на продовольчі товари, збільшення митних зборів на деякі види продовольства, імпорт яких завдає значного збитку розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва. Отримані від скорочення імпорту кошти слід спрямовувати на державну підтримку власного товаровиробника.
Найважливішими елементами системи державного регулювання мають бути: стимулювання платоспроможного попиту населення; антимонопольне регулювання і підвищення конкурентоспроможного потенціалу галузі; розвиток ринкової інфраструктури; підтримка стабільної кон'юнктури на ринку продовольства шляхом проведення державних інтервенцій; забезпечення сіла кредитами; забезпечення вітчизняним товаровиробникам умов для нормальної конкуренції з іноземними товаровиробниками.
Важливим напрямом нового курсу аграрної політики повинне стати посилення державного регулювання АПК через формування оптимальної для АПК цільової кон'юнктури, здійснення гнучкої митної політики, спрямованої на підтримку власного товаровиробника, встановлення сприятливого інвестиційного клімату.
Дотації і компенсації повинні носити цільовий характер, стимулюючи підвищення ефективності виробництва і використання основних видів ресурсів. Необхідно розвивати систему цільової і кон'юнктурної інформації для пом'якшення проблем монополізму в сферах торгівлі і переробки, прискорення процесу залучення товаровиробника в ринок, розвивати економічну аналітичну службу в АПК, яка дозволила б суб'єктам ринку орієнтуватися в ринковій кон'юнктурі, ухвалювати обгрунтовані рішення.
Разом з державною підтримкою необхідно кожному підприємству максимально використовувати власні можливості, запроваджувати економічні госпрозрахункові методи управління, формувати на основі наукового пошуку моделі ефективного господарювання.
IV. Висновки. Зовнішньоекономічна спрямованість державної політики у сфері продовольчої безпеки полягає в ефективній реалізації міжнародного розподілу праці в продовольчій сфері при недопущенні критичної залежності від імпорту продовольства. Необхідне вирішення завдань на рівні держави:
1) співвідношення рівня доходів і цін, достатнє для забезпечення доступу населення до продуктів харчування за медично-обгрунтованими нормами в умовах ринкових рівноважних цін;
2) зниження собівартості виробництва основних продуктів рослинництва, тваринництва і переробки і мінімально допустимих цін реалізації для рентабельної роботи галузей АПК;
3) введення ефективної системи митних тарифів і квот, що забезпечують, з одного боку, раціональний рівень аграрного протекціонізму, а, з іншою, достатню конкурентність імпортної продукції;
4) державна підтримка агропромислового виробництва, що включає систему дотацій, субсидій, субвенцій і так далі, що забезпечують рівновагу попиту і пропозиції в допустимій області гарантованої продовольчої безпеки при мінімальній сумі державних витрат.
» следующая страница »
1 2 3 4 56