Економічна доступність продовольства визначається не тільки наявністю ринкової пропозиції, але і можливостями власного особистого підсобного господарства. Важливими показниками економічної доступності продовольства є розміри і структура придбання різними групами населення продовольчих товарів в порівнянні з нормативним.
Основою поліпшення живлення населення повинне стати зростання його реальних доходів при випереджаючому збільшенні мінімальної заробітної плати і інших соціальних виплат.
Підвищення цінності харчового раціону вимагає економічних мерів з боку держави по стимулюванню виробництва продукції з підвищеною харчовою і біологічною цінністю, збагачених білком, вітамінами і мінеральними речовинами, стимулюванню виробництва екологічно чистої продукції. Продовольчий ринок, що склався в даний час, украй нестійкий через відсутність стратегічних і оперативних резервів тих продуктів, які необхідні для заповнення збитку від стихійних лих і регулювання ринку продовольчих товарів. Збільшення цін на продукти харчування не стимулює сільських товаровиробників. Основне збільшення цін відбувається на вторинному ринку, а безпосередній товаровиробник отримує лише невелику частку від цього приросту.
Шляхами скорочення диспаритету цін можуть бути: стримування цін на хліб і інші продукти першочергового попиту, регулювання рентабельності виробництва переробних підприємств, обмеження торгівельних націнок, використання граничних коефіцієнтів співвідношення рівнів цін на кінцеву продукцію і сільськогосподарську сировину, що купується.
Не можна допускати, щоб субсидійовані державами-експортерами імпортні товари витісняли з внутрішнього ринку вітчизняних товаровиробників. Виходячи з інтересів забезпечення продовольчої безпеки території області, вважаємо за необхідне протидіяти посиленню залежності сільського господарства, харчовій і переробної промисловості від імпорту матеріально-технічних ресурсів.
Одна з найважливіших умов продовольчої незалежності - це ефективне функціонування вітчизняного тракторного і сільськогосподарського машинобудування, а також галузей, що виробляють мінеральні добрива, засоби захисту рослин і так далі.
Досягнення продовольчої безпеки залежить від створення мирної, стабільної і сприятливої політичної, соціальної і економічної обстановки. Сучасна відвертість ринку призводить до зменшення складу конкурентоспроможних товарів. Все, за винятком природних ресурсів, дешевше купити за кордоном, зокрема продукти сільського господарства.
Необгрунтована політика уряду в цінових, податкових і інвестиційних питаннях створила умови руйнування сільськогосподарської галузі, появу проблеми продовольчої безпеки. Демпінгова політика іноземних держав у продажу своїй продукції по цінах нижчим, ніж витрати на продукцію і послуги власних товаровиробників, є одним з серйозних чинників зниження виробництва вітчизняної продукції і загострення даної проблеми.
Для побудови і реалізації системи продовольчої безпеки промислового регіону слід дотримуватися наступних основних принципів:
забезпечення пропорційного і збалансованого розвитку АПК; фізична і економічна доступність продовольства для споживачів;
вдосконалення системи ціноутворення, планування і стимулювання власних товаровиробників; раціональне використання обмежених ресурсів;
впровадження прогресивних технологій, природоохоронних заходів, досягнень науки і передового
досвіду;
підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції; створення необхідної матеріально-технічної бази;
розвиток спеціалізації і концентрації виробництва на основі використання кооперації і інтеграції в
АПК;
вдосконалення внутрішньогосподарських економічних стосунків; вдосконалення управління в АПК;
» следующая страница »
1 2 3 45 6