Забезпечення продовольчої безпеки регіону
Срібний В.І., к.е.н., ОАО СУ-813,
Копачевская Д.О., Национальная академія природоохранного
и курортного строительства
Рівень розвитку агропромислового комплексу (АПК) країни визначає її місце на світовому ринку продовольства і ступінь залежності від нього. Високорозвинений АПК - це достатня продовольча забезпеченість, гарантія зайнятості і відповідного рівня життя населення. Збільшення імпорту продовольства до України в останні 10 років при скороченні власного виробництва в два і більше разу загострило проблему забезпеченості України і її регіонів.
Масштаби загроз і втрата, вже нанесена продовольчій безпеці країни і її регіонів, - актуальна проблема теперішнього часу. Потрібна максимальна концентрація усіх сил суспільства для відновлення втрачених позицій і виведення АПК з економічної кризи. Розрив господарських зв'язків, відсутність цілісної системи матеріально-технічного постачання, диспаритет цін на продукцію сільського господарства і промисловості ведуть до збитковості більшості сільськогосподарських підприємств, збільшуються втрати виробничих потужностей, слабо використовується наявний кліматичний і ресурсний потенціал земель сільськогосподарського призначення.
У статті С. Мартинюка вказує, що продовольча безпека - це комплекс економіко-технічних, соціально-демографічних, політичних проблем виробництва, розподілу, обміну, споживання продуктів харчування, нестача яких призводить до недоїдання, голоду та епідемій, соціально-політичної нестабільності в суспільстві, революції, бунтів та інше [1, с.112]. На думку В. Мунтіяна [2], який розглядає продовольчу безпеку як складову економічної безпеки України, остання визначається виробничо-продуктовою потужністю агропромислового комплексу та його спроможністю вчасно реагувати на кон'юнктуру продовольчого ринку; наявністю необхідних обсягів перехідних запасів; рівнем платоспроможності населення, що має забезпечувати споживчий рівень громадян; недопущенням імпортної експансії тих продовольчих товарів, забезпечення якими в необхідних обсягах може здійснювати національний агропромисловий комплекс.
Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко відзначають, що держава мусить регулювати ціни на зерно, закупаючи його у врожайні роки і продаючи за твердими цінами з державних комор у роки стихійних лих і голоду [3, с. 11].
К.Г. Фрумкін робить акцент на тому, що продовольча криза пов'язана з катастрофічним зростанням цін на сільськогосподарську продукцію [4, с. 10-11]. Продовольча безпека, на думку С.М. Кваші [5], є важливим складовим елементом загальнодержавної політики і характеризує політичну незалежність країни, її економічну міцність та стабільність, соціальну забезпеченість населення та здатність задовольнити продовольчі потреби своїх громадян без шкоди загальнодержавним інтересам.
Проаналізувавши різні точки зору, можна зробити висновок, що у сучасних умовах прогнозується загострення проблеми продовольчої безпеці. У зв'язку з цим виникає необхідність постійного дослідження загроз продовольчій безпеці як в цілому у країні, так і її регіонах.
Основною метою статті є виявлення сутності продовольчій безпеці регіону, аналіз основних загроз продовольчій безпеці на рівні регіону та розгляд заходів, спрямованих на зменшення дії розглянутих загроз.
Продовольча безпека - це забезпечення населення продуктами харчування згідно науково обґрунтованим нормам, захист населення від недоброякісних товарів і необгрунтованих імпортних постачань.
Економічна сутність продовольчої безпеки виявляється: 1) у захисті внутрішнього ринку від необгрунтованих імпортних постачань продовольства, зміцнення економічного стану місцевих товаровиробників; 2) у можливості зниження економічної залежності регіону від інших регіонів країни; 3) у рішенні питання продовольчого самозабезпечення території.
» следующая страница »
1 23 4 5 6