покриття визначається згідно чинного національного законодавства. Другий спосіб - формування компенсаційного фонду в грошовій формі, за рахунок внесків членів СРО в розмірі, визначеному відповідними законодавчими актами.
Оскільки предметом саморегулювання є підприємницька або професійна діяльність об'єднаних суб' єктів, яка регулюється галузевим або фаховим законодавством, вимоги до наявності та способів забезпечення відповідальності визначаються спеціальними законодавчими актами. Наприклад, в Німеччині згідно «Закону про створення Палати інженерів та порядку про професію інженера-консультанта», їх відповідальність має бути застрахована. Правління палати встановлює розмір мінімального покриття шкоди, яке складає: за шкоду завдану особам - 500000 євро; за матеріальну та майнову шкоду 250000 євро.
Член такої Палати повинен щорічно надавати до Палати підтвердження про гарантійне страхування у встановленому розмірі [4].
Законом України «Про архітектурну діяльність» [5], внаслідок внесених в 2006 році змін до цього Закону, архітекторам було надане право страхувати свою професійну відповідальність, вимоги до страхового покриття або лімітів відповідальності не встановлювались. В 2011 році Закон було доповнено Статтею 16.1., згідно якої саморегулівним організацім у сфері архітектурної діяльності надано право визначати правила і стандарти підприємницької та професійної діяльності, обов'язкові для виконання всіма членами таких організацій, а також передбачати механізм відшкодування збитків, завданих третім особам унаслідок надання членами саморегулівної (виконання робіт, надання послуг неналежної якості). Тобто визначення способів відшкодування збитків було покладено на саморегулівну організацію.
Таке право надане не тільки СРО, яка об'єднує архітекторів, а й іншим професійним об'єднанням, особливо тим, які здійснюють професійну атестацію спеціалістів.
Особи, які одержали відповідний кваліфікаційний сертифікат на виконання окремих видів робіт (послуг) несуть відповідальність за дотримання моральних, майнових, зобов' язальних та інших норм при виконанні своїх професійних обов' язків. При порушенні цих норм і нанесенні іншій особі збитків виникає відповідальність за допущене, скоєне чи невиконане, котре передбачає обов'язок відшкодувати нанесені збитки згідно передбачених цивільним законодавством зобов' язальних норм.
Розмір завданої шкоди може значно перевищувати матеріальні можливості винуватця та негативно вплинути на його репутацію. Отже, є підстави стверджувати, що в Статуті і відповідних положеннях саморегулівних організацій слід визначити умови та способи забезпечення майнової відповідальності їх членів за шкоду, завдану третім особам.
На нашу думку, дану проблему можна вирішити шляхом застосування певних фінансових інструментів описаних нижче.
Перший - створення системи індивідуального і (або) колективного страхування.
При впровадженні страхування відповідальності членів саморегулівної організації слід враховувати розмір можливих збитків, які є наслідком помилок, прорахунків, ненавмисного несумлінного виконання ними своїх професійних обов'язків і у відповідності з цим встановлювати вимоги до мінімального розміру страхової суми за договором страхування професійної відповідальності перед третіми особами. Страховими ризиками є: збитки завдані життю і здоров'ю третьої особи;майнові збитки завдані третій особі.
Предметом такого договору страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить законодавству України, пов' язаний з відшкодуванням Страхувальником заподіяної шкоди третім особам в процесі здійснення своєї професійної діяльності внаслідок ненавмисного неналежного виконання робіт (надання послуг), з явними або прихованими недоліками або котрі є наслідком помилкових дій або бездіяльності страхувальника.
» следующая страница »
1 2 3 45 6