Особливості стратегічного управління у контексті сучасних світогосподарських тенденцій розвитку промисловості

Однак слід зазначити, що паралельно деіндустріалізації почався процес реіндустріалізації -розвитку нових, високотехнологічних виробництв, що заміщають старі види економічної діяльності.

5. У зв'язку з динамічним розвитком науково-технічного прогресу у сучасній промисловості спостерігається така тенденція, як значне скорочення значення природних факторів при розташуванні виробництва. Розвиток транспортної інфраструктури і відносна дешевизна перевезень сприяли зростанню імпорту сировини та палива і розміщенню переробних підприємств у портах, вільних економічних зонах, прикордонних районах та районах з диверсифікованою промисловістю, де створюються пільгові податкові умови і сприятливий інвестиційний клімат, а не у місцях видобутку сировини.

6. Вплив промисловості на навколишнє середовище й першочергове вирішення екологічних проблем. Вступ у СОТ, Енергетична хартія, Кіотський протокол та інші міжнародні домовленості значною мірою ставлять світові промислові компанії перед необхідністю вкладати істотні кошти у вирішення завдань екології, природокористування, безпеки й охорони праці.

Одним зі способів скорочення негативного впливу промисловості на навколишнє середовище виступає економія енергії, підвищення ефективності її використання, створення безвідхідних технологій.

7. Відповідно, ще однією тенденцією розвитку світової промисловості є загострення проблеми енергозабезпечення та енергетичної безпеки. При цьому на світовому ринку триває гостра конкуренція за ринки збуту і джерела цих ресурсів, попит на які формують на сьогоднішній день країни, що швидко розвиваються, у першу чергу, Китай та Індія.

Слід зазначити, що відбувається також інтернаціоналізація ринків природних ресурсів зі зменшенням ролі розвинених країн Північної Америки і Європи та зростанням ролі країн, що розвиваються, насамперед Азії (Китай, Індія, Індонезія), Австралії, Африки (ПАР) і Південної Америки (Бразилія, Колумбія, Венесуела) [4].

На сьогоднішній день на світових ринках природних ресурсів, особливо паливно-енергетичних, активно розвивається процес концентрації та злиття компаній з підприємствами таких галузей, як металургія, енергетика, транспорт.

8. Світова економіка початку XXI в. характеризується становленням «нової економіки», відмінною рисою і фундаментальною основою якої є знання як безпосередня продуктивні сила і головний виробничий ресурс [5] .

Існує кілька підходів до визначення поняття «нова економіка» - від комплексу наукоємних галузей, зайнятих виробництвом і обслуговуванням інформаційно-комунікаційного устаткування, створенням і поширенням програмних продуктів, розвитком комунікаційних мереж до організаційних та інституційних новацій у діяльності різних (зокрема, традиційних) галузей економіки ряду країн.

Однак головним для «нової економіки» є її орієнтація на знання - інформацію, засвоєну людиною, і яка не може існувати поза її свідомістю. Відповідно, критерієм визначення «нової економіки» є ступінь впливу фактору знань на продуктивність праці й економічне зростання.

При цьому у «новій економіці» знаходять відображення вже розглянуті раніше тенденції розвитку світової промисловості - знання стають основним виробничим фактором і ресурсом, відбувається перехід на нові технології, спостерігається дематеріалізація створюваного продукту зі зниженням частки та значимості його матеріальної складової та зростанням цінності вкладеного інтелекту, змінюється характер і структура праці: від виконавчо-репродуктивного до інтелектуального й інноваційного, відбувається глобалізація всієї світової економіки і промисловості з ліквідацією географічних і національних кордонів економічного простору.

Перехід до «нової економіки» у розвинених країнах спричинив об'єднання наукової, промислової і частково регіональної політики на базі інноваційної, головною метою якої стала підтримка середовища, що сприяє створенню нововведень, а нарощування науково-технічного потенціалу і його зміцнення, створення нових товарів і послуг стали найважливішими стратегічними завданнями економічної політики будь-якої держави на початку XXI ст.

 

« Содержание


5


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я