- процеси, викликані накопиченими змінами в системі, які носять наростаючий характер;
- процеси, викликані науково-технічними розробками.
Процес модернізації носить циклічний характер. Кожен її етап супроводжується реорганізацією виробничо-економічних відносин в рамках пріоритетів, визначених науково-технічним прогресом [3, с. 20].
В процесі модернізації виробництва звичайно використовуються методи державного регулювання ринків, суть яких полягає в законодавчому впровадженні обов'язкових технологічних нормативів, що регулюють процес виробництва. При цьому не приділяється достатньої уваги питанням використання інвестиційних ресурсів для даних цілей, незважаючи на те, що роль економічних механізмів і стимулів при модернізації виробництва є не менш важливою, ніж роль методів державного регулювання. Тому особливої актуальності набуває необхідність розробки системи керуючих, регулюючих і коригувальних впливів на процес модернізації підприємства, в основі якого буде покладено організаційно-економічний механізм інвестування [4, с. 167].
Найбільш доцільним представляється комплексне використання організаційно-економічних методів, важелів, механізмів, стимулів та інструментів управління промисловим підприємством, особливо в частині його переоснащення. При цьому необхідно приділяти активну увагу питанням підвищення конкурентоспроможності підприємств, державного регулювання та стимулювання модернізації виробництва, збільшення інвестиційної привабливості підприємств, зростання ефективності від використання інвестиційних ресурсів, поліпшення основних виробничих показників і зниження витрат за рахунок технічної модернізації, а також зменшення екологічного навантаження на навколишнє середовище. Використання програмно-цільового підходу при комплексному обліку даних аспектів має сприяти пошуку найбільш раціональних схем переоснащення промислового виробництва.
Сучасні умови організації інвестування модернізації виробництва включають в себе [4, с. 234]:
- інвестиційні можливості галузі;
- розвиненість галузевої інфраструктури;
- розвиненість нормативно-правової системи;
- рівень інноваційної та венчурної активності в промисловості.
Правильна організація процесу модернізації підприємства з урахуванням сучасних досягнень науки і техніки є запорукою підвищення ефективності та конкурентоспроможності підприємства. Даний процес відрізняється від поточної інвестиційної діяльності підприємства тим, що в
інвестуванні модернізації підприємства можуть бути зацікавлені треті особи (партнери, контрагенти або конкуренти), кожен з яких переслідує свої інтереси. Тому необхідно враховувати систему умов організації та інвестування модернізації, серед яких [5, с. 23]:
1) економічна незалежність учасників реалізації проектів з модернізації;
2) рівноправність учасників;
3) активна участь у залученні інвестицій;
4) раціональність при виборі механізмів і методів інвестування цих проектів;
5) адитивність оцінки ефективності інвестиційного проекту;
6) раціональний рівень обліку системних зв' язків під час модернізації підприємства.
Процес модернізації в сучасних умовах безпосередньо залежить від тенденцій розвитку економіки і ролі державних органів, які визначають вектор розвитку науково-технічного прогресу і, як наслідок, потенційні можливості розвитку підприємств.
Вдосконалення діяльності будь-якого об'єкту можна розглядати крізь призму модернізаційної парадигми, яка передбачає поступальну зміну за допомогою переходу від імітаційної моделі функціонування до інноваційної, що враховує особливості (традиції) взаємодії її складових. Таким чином, автор припускає розгляд модернізації економіки країни як процесу, що передбачає відновлення системи взаємодії його суб' єктів як на макро-, так і мікрорівні, що дозволяє їй перейти на новий інноваційний етап розвитку. Україна стоїть на шляху постмодернізаційної моделі функціонування, яка не можлива без відповідного формування промисловості.
» следующая страница »
1 2 3 45 6