Зокрема, в роботах В. Федотової модернізація визначається як перехід традиційного соціуму до сучасного, який орієнтований на інновації у всіх сферах його прояву, переважну орієнтацію на інструментальні цінності, масову освіту і т. д. У цьому ж контексті викладені праці Р. Інглхарта, який виділяє в якості основних мобілізаційних імперативів суспільства індустріалізацію, урбанізацію, зростання професійної спеціалізації та підвищення рівнів формальної освіти, вважаючи, що модернізація є фундаментом інноваційного шляху розвитку держави [2].
При виробленні єдиної дефініції слід розділити і відокремити поняття «модернізація», «реконструкція» і «технічне переоснащення». Це обумовлено тим, що в останні роки модернізацію стали відносити виключно до технологічних змін, в той час як процес модернізації, крім виробничої, зачіпає економічну підсистему і підсистему управління.
Під реконструкцією діючих промислових підприємств розуміється здійснення за комплексним проектом докорінне вдосконалення, оновлення та підвищення технічного рівня активної частини основного капіталу на основі досягнень науково-технічного прогресу.
Метою і змістом реконструкції є приріст виробничих потужностей, збільшення обсягів випуску продукції та поліпшення її якості, зростання продуктивності праці і зменшення числа робочих місць, а також поліпшення основних техніко-економічних показників промислового підприємства.
Технічне переоснащення - це комплекс заходів по якісному перетворенню виробничого середовища - засобів і предметів праці, технологій, методів організації виробництва на базі впровадження науково-технічних нововведень для оновлення та підвищення якості продукції та
зростання економічної ефективності виробництва при дотриманні соціальних стандартів умов праці та впливу на навколишнє середовище.
Технічне переоснащення виробництва є інтенсивної формою відтворення основного капіталу. На відміну від інших форм відтворення воно спрямоване на інтенсивне розширення виробництва.
Реконструкція за своїм змістом ширше, ніж технічне переоснащення, тому що вона охоплює більше заходів у процесі підвищення технічного рівня підприємства. Ця зміна виробничого профілю підприємства, освоєння випуску нових видів продукції. Якщо при технічному переоснащенні замінюється окреме обладнання в існуючій технологічній системі, то при реконструкції є можливість повніше реалізувати нові технічні рішення за рахунок більш глибокої перебудови діючого виробництва.
Реконструкція та технічне переоснащення діючого виробництва є прогресивними формами відтворення основного капіталу. Вони спрямовані на прискорене порівняно з новим будівництвом технічне переоснащення виробництва. Вони збільшують можливості амортизаційного фонду як джерела накопичення. Також змінюють технологічну структуру капітальних вкладень у бік збільшення питомої ваги витрат на придбання активної частини основного капіталу, норми амортизаційних відрахувань яка вище, ніж норми пасивної частини основного капіталу. Реконструкція і технічне переоснащення відносяться до інтенсивних форм відтворення, що зумовлює своєчасний перехід підприємств на випуск конкурентоспроможної продукції.
Під модернізацією розуміється комплекс заходів, орієнтованих на вдосконалення, поліпшення, оновлення технологічних, економічних і організаційних процесів у відповідності з новітніми досягненнями науки і техніки, вимогами, нормами і технічними умовами [2, с. 143]. Метою модернізації є якісне перетворення системи, вона характеризується виникненням якісно нових, не існуючих дотеперішнього часу можливостей. Можна виділити наступні процеси модернізації в залежності від походження стимулів:
- процеси, викликані гострою необхідністю перетворень;
» следующая страница »
1 2 34 5 6