До того ж у рамках прийнятих Україною зобов'язань у зв'язку зі вступом у СОТ протягом 20052007 рр. з переліку продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації були виключено 17 позицій -понад 80 найменувань продуктів харчування незважаючи на те, що обов'язкова сертифікація відіграє роль захисного механізму в сфері захисту внутрішнього ринку від недоброякісної й небезпечної продовольчої продукції, більш того, вона не суперечить Угоді «Про технічні бар'єри в торгівлі» як механізм забезпечення безпеки країни. Сьогодні обов'язкової сертифікації на відповідність вимогам, встановленим державними стандартами України, міждержавними стандартами, санітарними правилами й нормами й нормативними документами на конкретний вид продукції з категорії «харчова продукція й продовольча сировина», підлягають тільки суміші на основі сухого молока, призначені для дитячого й дієтичного харчування, консерви всіх видів для дитячого харчування, а також спиртні напої й тютюнові вироби [5].
Що стосується проблеми біологічної й генетичної безпеки, то варто відзначити, що загрозою для здоров'я й життя людей є також невиконання вимог прийнятого в травні 2007 року Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» [6]. Законом забороняється вивільнення в навколишнє природне середовище генетично модифікованих організмів, а також промислове виробництво й введення в обіг ГМО, та продукції, зробленої із застосуванням генетично модифікованих організмів, до їхньої державної реєстрації в Державних реєстрах ГМО. Однак дотепер не затверджені порядок ліцензування генетично інженерної діяльності, не визначені критерії оцінки ризику потенційного впливу на здоров'я людини генетично модифікованих організмів і продукції, отриманої з використанням ГМО, не ведуться відповідні реєстри ГМО, харчових продуктів, кормів, лікарських коштів, які містять ГМО, сортів сільськогосподарських рослин і порід тварин, створених на основі ГМО, засобів захисту рослин, отриманих з використанням генетично модифікованих організмів.
Українська розгалужена й громіздка система державного контролю якості й безпеки харчових продуктів є неефективною й не виявляє сприяння підвищенню якості харчових продуктів. Вітчизняна система регламентування безпеки харчових продуктів, не в змозі вирішувати існуючі й виникаючі проблеми, пов'язані з безпекою харчових продуктів, оскільки в Україні, по-перше, відсутня програма державного стимулювання й підтримки підприємств у сфері розробки, впровадження й сертифікації систем керування якістю й навколишнім середовищем, по-друге, недостатнє усвідомлення виробниками можливості підвищення власних конкурентних переваг на ринку за допомогою виробництва екологічно чистих продуктів харчування, по-третє, відсутні умови для формування
зацікавленості суспільства, виробників до проблем навколишнього природного середовища й безпеки продуктів харчування, і, по-четверте, недостатній контроль якості й безпеки продовольства та низький рівень відповідальності за порушення чинного законодавства в даній сфері.
Існуючі у світі системи реалізації продовольчого права є цілісними й максимально захищають здоров'я та життя людей від небезпечних факторів харчового походження. У країнах Європейського Союзу, де створений єдиний орган, який контролює якість і безпеку продуктів харчування (Європейський орган по безпеці продуктів харчування) встановлені відповідні процедури в сфері безпеки харчових продуктів, система державного регулювання якості харчових продуктів та їх безпеки для здоров'я людей, побудовані на твердій регламентації вимог до показників безпеки. Ці вимоги втримуються в численних директивах та регламентах зі статусом нормативно-правових документів, обов'язкових для виконання всіма країнами співтовариства.
» следующая страница »
1 2 3 45 6