Основні чинники зовнішньої трудової міграції в Україні і міграційна політика

Соціальне сирітство або проблема ще одного втраченого покоління. Це явище є і буде невід'ємним атрибутом трудової міграції. Більшість трудових мігрантів мають від однієї до трьох дітей, які залишаються на когось одного з батьків чи старе покоління. Наслідком тривалого розриву сімейних зв'язків дуже часто стає асоціальна поведінка залишеного з дітьми когось із батьків, що веде до алкоголізму, розпусти, домашнього насильства, врешті-решт - до фактичного припинення існування родини. Все більший відсоток дітей трудових мігрантів стають так званими «дітьми вулиці». Окрім того, утворюється своєрідна і доволі чисельна каста утриманців молодих працездатних людей, які, однак, вважають за краще для себе жити за надіслані їм батьками кошти. Для своїх ровесників вони стають вагомим доказом того, що заробляти гроші можна виключно за кордоном. Більшість підростаючого покоління, батьки яких знаходяться на заробітках в інших країнах, не бачать свого майбутнього в Україні й націлені на негайний виїзд за кордон, причому будь-яким способом. Іншими словами - формується наступне покоління трудових мігрантів [1,с.30].

Відтік кращого трудового потенціалу України. Попит на висококваліфікованих фахівців, зокрема - лікарів, технічного персоналу середньої ланки, програмістів та інших - залишається актуальним для багатьох країн, де цілком зрозумілою і економічно обґрунтованою є перевага одноразової інвестиції у відносно недорогого (за західними мірками) готового фахівця над коштовним і тривалим процесом його підготовки. Та , у зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце роботи та проживання наукових і висококваліфікованих фахівців (за даними Держкомстату України, впродовж останніх десяти років за кордон емігрували близько 600 докторів наук та тисячі кандидатів наук, третина з них - перспективні фахівці, молодші 40 років) втрати України становлять понад 1 млрд. доларів США на рік [4,с.189]. Недофінансування науки в Україні фактично сприяє цілеспрямованій політиці розвинутих країн щодо залучення висококваліфікованої робочої сили. Таким чином, наша держава перетворилась на постачальника дешевої, але достатньо кваліфікованої робочої сили для багатьох країн близького та далекого зарубіжжя.

Політичний аспект. Трудові мігранти, насамперед нелегальні, в умовах нинішньої української політичної дійсності стають зручним об'єктом політичних маніпуляцій. Насамперед, це проявляється в час всенародних волевиявлень, тобто виборів і референдумів. Щодо нелегальних трудових мігрантів, то страх перед розкриттям нелегального статусу їх перебування та наступною депортацією виявляється більш логічним і мотивованим способом дії, ніж виконання громадянського обов'язку і можливість впливу на долю нації [1,с.30].

До негативних наслідків трудової міграції варто віднести також втрату Україною іноземної валюти, що вивозиться іммігрантами як власні заощадження; дискримінація та експлуатація наших громадян з боку місцевих роботодавців; погіршення рівня здоров'я внаслідок виснажливої праці та некомфортних умов перебування за кордоном; зростання злочинності та соціальної напруженості у суспільстві через міжнаціональні конфлікти.

Серед позитивних результатів зовнішньої трудової міграції для України можна назвати такі: сприяння інтеграції України до світового ринку праці; послаблення потоку безробіття на національний ринок праці, зниження соціальної напруженості в суспільстві; надання працездатному населенню можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, покращити матеріальне становище; спонукання продуктивнішої діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями; це джерело досвіду, знань, міжособистісних контактів, школа бізнесу та ринкової поведінки. Позитивним наслідком трудової міграції є надходження до України додаткової іноземної валюти у формі грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками. За даними НБУ, в січні-березні 2011 р. обсяг грошових переказів до України з-за кордону становив $1,489 млрд. [4,с.189]. Грошові перекази, які трудові мігранти, переказують своїм родинам, підвищують купівельну спроможність та покращують рівень життя останніх, значна частина валюти «осідає» в банках.

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я