Основні чинники зовнішньої трудової міграції в Україні і міграційна політика
Безматерних В.Г., к.е.н., доцент кафедри економічної теорії та державного управління, Ільницька О.І., ст. викладач кафедри економічної теорії та державного управління
331.56
Міграція населення зумовлена економічними, політичними, етнічними та релігійними чинниками. Протягом усієї історії людства вона відігравала визначну роль у суспільному розвитку. З одного боку, масштаби та напрями міграційних процесів певною мірою свідчать про стан соціального та економічного розвитку країни. З іншого - процес міграції сам значною мірою впливає на розвиток країни. За різними оцінками експертів, поза межами України на сьогодні знаходиться від 2,5 до 7 млн. осіб працездатного віку [4,с.26]. При цьому 80% із них працюють нелегально. Масовий виїзд громадян України за кордон, особливо жінок, супроводжується зниженням показників народжуваності, соціальним сирітством, підвищуванням захворюваності внаслідок виснажливої праці на чужині. За таких умов постає нагальна потреба у глибинному дослідженні основних напрямів зовнішньої трудової міграції, чинників, які спонукають громадян України до неї, а також наслідків трудової міграції.
Проблеми трудової міграції населення України одержали висвітлення в дослідженнях таких вітчизняних науковців як С. Бандур, О. Бугрова, О. Гладун, Е. Лібанова, О. Маліновська, С. Мельник, М. Романюк та ін. Однак ця тематика і надалі залишається актуальною, оскільки є болючою проблемою для нашого суспільства.
Грунтовне наукове дослідження причин та закономірностей трудової міграції населення України необхідне насамперед для визначення та ефективного використання інструментів регулювання міграційних процесів.
Метою статті є розгляд основних чинників зовнішньої трудової міграції населення України, аналіз мотивації населення України до масштабної зовнішньої трудової міграції, визначення її негативних та позитивних наслідків, а також окреслення основних проблем у сфері трудової міграції, які потребують формування ефективної і збалансованої міграційної політики і державного врегулювання.
Одним з важливих соціально-демографічних процесів та вагомим індикатором соціально-економічного розвитку регіонів є міграція населення. Міграційні процеси, якщо вони мають добровільний характер, формуються передусім під дією економічного чинника і сприяють переміщенню населення і робочої сили із країн (регіонів) з гіршою соціально-економічною ситуацією до країн (регіонів), у яких умови життя, зайнятості та заробітку є кращими. Після набуття Україною незалежності одним із здобутків демократизації суспільного життя стало зняття обмежень на перетин державного кордону, забезпечення вільного пересування громадян. Якщо в попередній період, у відокремленій від світу «залізною завісою» країні, закордонні поїздки були привілеєм небагатьох обраних, то в 90-і роки минулого століття вони стали доступними пересічним громадянам. Значна частина з них обумовлюється не туризмом, відпочинком, чи відвідинами родичів, а здійснювалася з метою отримання доходу. Україна - одна із найбільш країн-донорів робочої сили в Європі, де зовнішня трудова міграція стала об'єктивною реальністю сьогодення [2, с. 5].
До основних чинників, які суттєво впливають на зовнішню трудову міграцію можна віднести економічні, соціальні, політичні, культурні та екологічні.
До економічних чинників у першу чергу слід віднести якість життя, рівень заробітної плати, безробіття, розвитку економіки та тип податкової системи. Найбільш впливовим чинником, що спонукає населення до міграції, є рівень заробітної плати. Низькі розміри заробітку в Україні ставлять частину населення на межу виживання. Якщо в Україні середня заробітна плата в грудні 2011 р. становила 3054 грн.($386) , найвищий рівень : у м. Києві -4 819 грн. ($610), у Донецькій області - 3
» следующая страница »
1 23 4 5 6