Відповідно до пп. 138.10.1 Податкового кодексу України, ці витрати відносяться до складу інших витрат і саме того періоду, у якому їх здійснили за умови належного документального підтвердження. Тоді як, відповідно з п. 16 П(С)БО 16 змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Постійні - на кожний об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг у періоді їх виникнення.
Здійснюючи формування облікової політики виробничих витрат на підприємстві, необхідно визначити прийоми та способи розрахунку собівартості за калькуляційними одиницями, що також має варіативний характер.
Способи та прийоми визначають характеристику технічних процедур. Вибір технічних прийомів залежить від галузевих і технологічних особливостей конкретного підприємства. В еко
номічній літературі більшість способів калькулювання відносять до комплексних виробництв, де в результаті єдиного технологічного процесу отримують декілька видів основної продукції. Основні з них: метод виключення, розподілу та комбінований метод.
Відповідно до прийнятої облікової моделі та елементів облікової політики щодо обліку витрат об'єкти витрат та калькулювання можуть існувати паралельно в різних площинах, саме калькулювання може проводитися лише на підставі нормативів, а оцінка готової продукції може не базуватись на бухгалтерських калькуляціях.
Отже, відокремлення об'єктів обліку витрат і калькуляції повністю знаходиться у компетенції підприємства і залежно від облікової політики конкретного підприємства можливою є їх повна відповідність, паралельне існування або розширення калькуляційними об'єктами об'єктів обліку витрат. Калькулювання — це спосіб оцінки господарських засобів та результат такої оцінки, яке спричинюється метою, та від якої залежить вид калькуляції.
У межах облікової політики мають бути зафіксовані як об'єкти обліку витрат, так і методи. Під час визначення методів обліку витрат значущими є такі критерії:
спосіб накопичення інформації з відокремленням поточних витрат за нормами і відхилень від них або без такого розмежування;
ведення обліку витрат для фінансового та внутрішньовиробничого обліку в єдиній системі рахунків або з відокремленням рахунків з обліку собівартості.
Вибір об'єктів та методів обліку витрат входить до компетенції підприємства і зумовлений організаційно-економічними особливостями витрат, що потребує їх поглибленого аналізу.
Отже, формування дієвої облікової політики виробничих витрат підприємства дозволяє отримувати достовірну, точну та повну інформацію про витрати та фінансові результати діяльності підприємств.
Для забезпечення ефективної системи управління виробничими витратами на підприємстві необхідно:
1) з урахуванням змін в діючому законодавстві, чітко визначити мету і завдання, суб'єкти та об'єкти, перелік елементів облікової політики щодо виробничих витрат підприємства;
2) для забезпечення дієвого виконання облікової політики структурними підрозділами підприємства оформити відповідні внутрішні розпорядчі документи;
3) залучати до процесу формування облікової політики підприємства кваліфікованих кадрів не тільки бухгалтерської, а й інших економічних та технічних служб підприємства.
Для забезпечення цього необхідно проводити подальші дослідження питань розкриття в обліковій політиці організації та методики обліку виробничих витрат на підприємстві.
» следующая страница »
1 2 3 4 56