Облік розрахунків іноземною валютою в зовнішньоекономічній діяльності підприємств

— міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

— кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності та інозе ни и суб'єкта и господарської діяльності;

— спільна підприє ницька діяльність;

— підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних арок та інших не атеріальних об'єктів власності з бо­ку інозе них суб'єктів зовнішньоеконо ічної діяльності за   ежа и України;

— товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність , побудована на формах зустрічної торгівлі іж суб'єкта и зовнішньоеконо ічної діяльності та інозе ни и суб'єкта и господарської діяльності;

— орендні операції, операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

— міжнародний туризм та інші, не заборонені законодавством, види діяльності [1, с. 377].

Усі перелічені види зовнішньоеконо ічної діяльності передбачають виникнення роз­рахунків іж суб'єкта и господарювання — резиденто та його закордонни партне­ром. Форми таких розрахунків можуть бути найрізноманітнішими, проте в бухгалтерсь­кому обліку їх можна групувати таким чином:

1) залежно від виду контрагента: облік розрахунків з іноземними постачальника-и (підрядника и); облік розрахунків з інозе ни и покупця и (за овника и); облік

розрахунків з посередника и при здійсненні розрахунків в інозе ній валюті (транс­портні, страхові організації, декларанти, митниця тощо);

2) залежно від форми розрахунків: облік готівкових розрахунків в іноземній валюті; облік безготівкових розрахунків (бартер, вексельна фор а, акредитив, інкасо тощо);

3) залежно від строків оплати: облік передоплати; облік післяплати, облік часової оплати.

Якщо детально розглянути методику бухгалтерського обліку з використанням пла­ну рахунків, то ожна зазначити, що для обліку операцій з інозе ною валютою не виділено достатньої кількості рахунків [4, с. 67]. А саме серед недоліків, на нашу дум­ку, ожна виділити відсутність в плані рахунків окре их субрахунків для обліку роз­рахунків з посередниками-нерезидентами та для обліку авансів в іноземній валюті. В результаті цього не ожливо повною ірою забезпечити належну організацію обліку валютних операцій на підприє стві.

В у овах застосування діючого на сьогоднішній день плану рахунків, для побудови ефективної систе и валютного обліку, пропонує о застосувати такі аналітичні рахунки:

1. для обліку розрахунків з посередниками: 377.1 та 685.1 — з вітчизняними по­середника и; 377.2 та 685.2 — з інозе ни и;

2. для обліку авансів: 371.1 та 685.1 — якщо аванси виражені в національній ва­люті; 371.2 та 681.2. — якщо в іноземній.

Проте в перспективі доцільно внести певні зміни в план рахунків і запровадити ок­ремі субрахунки для обліку валютних операцій — 378 «Розрахунки з іноземними дебіто­рами» та 686 «Розрахунки з іноземними кредиторами». Це дозволить організувати

аналітичний облік розрахунків в іноземній валюті і дасть можливість при використанні комп'ютерних програм вказати для таких субрахунків ознаку валютного обліку.

Ще одним важливим питанням організації аналітичного обліку валютних розра­хунків є проведення класифікації операцій, для яких потрібна валюта. З метою бух­галтерського обліку всіоперації, для розрахунку за якими необхідна іноземна ва­люта, можна поділити на три групи:

— поточні торговельніоперації (розрахунки за експорт чи імпорт товарів);

— поточні неторговельні операції (перерахування заробітних плат, матеріальної чи благодійної допо оги, ко пенсацій, оплата закордонних відряджень, виплати ав­торської винагороди, перерахування внесків міжнародним організаціям тощо);

— операції, пов'язані з рухо капіталу (надання кредитів, операції лізингу, здійснен­ня інвестицій, операцій з іноземними цінними паперами тощо) [2, с. 364].

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 34 5