Певною мірою розвіює подібні сумніви безперервне зростання політично ваги у практичному вирішенні економічних питань. Наприклад, в імовірному отриманні, Іраном болівійського урану маємо тісне переплетіння інтересів суб'єктів різного рівня з помітним переважанням, на мій погляд, політично (політико-військово ) складово . Або візьміть питання контролю цін на нафту. У контексті взаємин між кра нами-виробниками та кра на-ми-споживачами і відповідного регулювання ринків компані виступають більше як скромні постачальники (споживачі) послуг, тоді як провідні позиці переходять до урядів з хніми дипломатіями. Цей факт глибоко усвідомив й президент Венесуели Уго Чавес.
Можна заперечити: навряд чи можливо встановити таку ціну адміністративним втручанням. Не дискутуватиму, однак загальна тенденція не дає підстав говорити про виключно ринкові інструменти впливу на приведені вище ситуації, тим більше в умовах глобалізації, яка диктує необхідність проведення структурних реформ в економіці на основі переходу до енергоефективного зростання й використання альтернативних технологій, вирішення проблем довкілля, зокрема шляхом економії ресурсів та адаптації до з ін клі ату.
Досягнення економічних цілей засобами дипломатії, у чому, власне, й полягає одне з провідних завдань закордонних дипломатичних установ (ЗДУ) України, порушує питання про застосування суб'єктами економічної дипломатії нашої держави раціональних принципів, селективних підходів та прийняття нестандартних рішень.
Тож перейдемо до не менш дискусійного питання про специфіку функціонування економічної дипломатії України у регіоні ЛАКБ.
Варто зауважити: у нас превалює, на жаль, однобічно хибна думка про країни згаданого регіону як такі, що нібито репрезентують «латиноамериканську» цивілізацію. Насправді, її ніколи не існувало. Ці 33 незалежні країни (близько 1 /6 від загального числа держав — членів 00Н) можна класифікувати швидше як єдність розмаїття (у Мексиці, наприклад, всього 9% білих осіб від загальної чисельності населення, в Перу — 15%, тоді як в Аргентині — 95%). їхня карнавальна культура, співвідношення річних вимірів робочого й неробочого часу, до інування культу не робити сьогодні те, що ожливо відкласти на завтра, краще — на післязавтра, певна «порція» антиамериканізму у суспільних настроях та в урядових колах чи традиція обов'язкового дотри ання післяобідньої сієсти, на ій погляд, не повністю характеризують південноа ериканський та карибський психотипи.
Факти? Ось декілька, на мій погляд, показових. Так, бразильці вже побували у кос осі, однак у тій же Бразилії, яка ає, іж інши , стратегічно важливі екологічні резерви (район А азонки — «легені світу»), живуть люди, які досі добувають вогонь способом тертя дерев'яних паличок. І це у країні, де всього якихось тридцять років тому створено корпорацію «Embraer», яка нині перетворилася на третього у світі (після «Boeing» та «Airbus») виробника та експортера авіатехніки. Чи є на Землі інша країна, регіон, де зберігалися б подібні супер-контрастні реалії?
У 2007 році Бразилія підписала з Євросоюзом декларацію про стратегічне партнерство, що є, серед іншого, безумовним визнанням з боку ЄС стратегічної важливості цієї латиноа ериканської країни, що утверджує свій авторитет як регіональна держава з глобальною проекцією. У Світовій організації торгівлі (С0Т) Бразилія позиціонує себе як одного з лідерів «групи 20 держав» (країни, що розвиваються — не плутати з групою 20 провідних держав світу), які захищають свої інтереси у іжнародній торгівлі.
Про овисти є факт, що Бразилія та Чилі входять до першої сі ки країн — світових лідерів у галузі вилову риби та аквакультури. Про це у нас знають, і не лише у Держко рибгоспі України. 0днак, «руки» по-справжньо у «не доходять» навіть до Норвегії, і складається враження, що питання практичної значи ості розвитку українсько-норвезького, українсько-бразильського та українсько-чилійського співробітництва у цих галузях більше перей аються дипло ати, але не наші спеціалісти у сфері орепродуктів.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9