туванні сектора додатково враховуються освіта та охорона здоров'я, іноді — культура й управління.
За оцінками відповідних показників можна розрахувати рівні підтримки сектора знань і його використання в економіці конкретної країни, визначені стосовно рівня або рівня передових країн. Порівнявши витрати на вході, тобто на наукові дослідження й освіту, та отриманий ефект на виході, тобто внесок у ВВП споживачів знань — галузей підвищеного попиту на знання — можна оцінити збалансованість розвитку економіки знань. Цей показник не повинен бути надмірно низьким (витрати на виробництво і поширення знань неефективні)або занадто високим (в країні або не розвинена сфера НДДКР і освіти, або не виділяються ресурси на їхній розвиток, а експлуатується попередній науковий потенціал, зараз і спостерігається в Україні).
Цікави для аналізу еконо іки знань за оделлю «вхід-вихід» є зіставлення даних про витрати на вході сектора знань у країнах ОЕСР з даними по Україні, яке показує, що в нашій країні відносно ВВП виділяється на вищий рівень освіти в 3 рази, а загалом на всі рівні освіти в 2,1 раза менше ресурсів, ніж у середньому в країнах ОЕСР. У порівнянні зі США, Швецією, Південною Кореєю Україна програє ще більше [2].
Співвідношення іж показника и на вході й виході підтверджує, що у нашій країні недооцінена праця фахівців, зайнятих у науці й освіті. Фінансування цих галузей наближається до рівня країн з невисоки науково-технічни і освітні потенціало .
Тенденції розвитку освіти в Україні у 1991 — 2009 рр. можна охарактеризувати як переважно негативні. В основі негативних тенденцій в систе і освіти України лежать два фунда ентальні чинники:
1) скорочення державного фінансування освіти і недостатній рівень підготовки спеціалістів з окре их спеціальностей, здатних працювати в нових у овах, які характеризуються швидкоз інністю ви ог ринку, його високою обільністю, гнучкістю, інфор-
аційною перевантаженістю, необхідністю високого ступеня аналітичності ислення;
2) низький внутрішній попит на робочу силу в наукоє них галузях, що виробляють товари і послуги.
Важлива роль в поліпшенні якості та результативності освіти в ринково розвинутих країнах відводиться дистанційно у навчанню. Стосовно України дані свідчать, що за ци и показника и вона відстає навіть від деяких колишніх ко андно-ад іністра-тивних країн (див. табл. 1).
Реальний стан справ із залучення та використання інтелектуального наукового ресурсу у вітчизняній еконо іці вже на кінець 2003 р. (коли відбувався процес стабілізації і відновлення) порівняно з даними 1995 р. (початок попереднього призупинення падіння еконо іки) був такий: у всіх секторах науки до інувала негативна тенденція щодо кількості кваліфікованих наукових кадрів. У середньо у за підсу ка и 2003 р. темпи скорочення сягнули 38,6 %; суттєво погіршилася вікова структура дип-ло ованих науковців, які зайняті в еконо ічній сфері. Відповідно до результатів іжнародних статистичних порівнянь на сьогодні еконо ічна ефективність використання знань в Україні в 4-5 разів менша, ніж у економічно розвинених країнах [1].
Економіка і управління 32/2010
Таблиця 1.
Показники для визначення індексу мережевої готовності України: дистанційне навчання
|
Найменування і значення показника для України (2001 р.) |
Приклади оцінок для деяких країн |
Примітка |
|
Інвестиції в розвиток ІКТ навичок службовців 3,2 |
Мах.: США - 6,0 Міп.:Болгарія - 2,9 Росія - 3,0; Білорусь -3,2 Литва - 3,4 |
Інвестиції у розвиток навичок службовців вашої організації: 1 = мінімальні, близькі до нуля 7 = мають місце |
|
Якість навчання ІКТ і освітні програми 2,1 |
Мах.: Фінляндія - 6,3 Міп.: Румунія - 2,0 США - 2,0; Росія -3,1; Білорусь - 3,3; Литва - 3,5; Польща -
|