В роботі [1, с. 3] однією із важливих форм державного контролю за купівлею-продажем землі визначені аукціони. В роботі [2] зазначається, що земельні торги в Україні у останні роки розглядаються як провідний спосіб продажу незабудованих земельних ділянок державної та комунальної власності, а також прав на них. В цій роботі проаналізовані теоретичні та методичні засади застосування земельного аукціону як способу відчуження земельних ділянок, можливі механізми проведення земельних торгів (аукціонів). В роботах [3, 4] розглядаються окремі юридичні аспекти організації і проведення земельних аукціонів в сучасних умовах правового регулювання. Але комплексно проблеми організації земельних аукціонів на даний момент не розглядалися, що засвідчує, зокрема, аналіз, зроблений в роботі [2].
Земельні торги як прозорий спосіб перерозподілу земельних ділянок розглядається українським законодавцем саме в контексті сприяння будівництву. Це, зокрема, зафіксовано в Законі України (далі - ЗУ) від 16.09.2008 р. № 509-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву». Отже, питання проведення земельних торгів (аукціонів) є вельми актуальним, оскільки законодавство України встановило пріоритет такого способу торгів при купівлі - продажу або передачі в оренду земель державної та/або комунальної власності.
Основні результати дослідження
Пріоритет земельних торгів як способу набуття права користування земельними ділянками зафіксований в Земельному кодексі України саме з урахуванням редакції Закону № 509-УІ. Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 статті 134 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Виключення, передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 134 є досить обмеженими і не дозволяють широко обходити зазначені вище вимоги ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону. Отже, передача в користування або продаж земель державної та/або комунальної власності повинні здійснюватися через земельні торги (аукціони).
Разом з тим порядок проведення земельних торгів повинен бути встановлений законом, що зафіксовано в ч. 5 ст. 137 Земельного кодексу України. Як зазначається в роботі [5], така вимога цілком органічно кореспондується з конституційними засадами землекористування, оскільки згідно зі ст. 14 Конституції України, право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Разом з тим, в історії України були спроба КМУ імплементувати порядок проведення земельних торгів поза законом, шляхом прийняття Постанови КМУ. Такою Постановою була Постанова КМУ від 17.04.2008 р. № 394 «Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів».
Проте, рішенням Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.11.2008 р.
№ 25-рп/2008 у справі № 1-46/2008 (справа
про земельні аукціони) ця Постанова визнана неконституційною в ключовій частині, а саме пункт 1: «затвердити Порядок проведення у 2008 році земельних аукціонів, що додається». При цьому КСУ зазначив:
- необхідність врегулювання права власності, в тому числі і на землю, на рівні законів підтверджується правовими позиціями КСУ, згідно з якими «правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами» (абзац 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2000 р. № 14-рп/2000); «виключно законами України встановлюється правовий режим власності, в основі якого - конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності» (абзац 2 пп. 3.4 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 20.06.2007 р. № 5-рп/2007); «правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування» (абзац 2 п. 6 мотивувальної частини
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7