Про деякі аспекти реформування місцевого самоврядування в Україні

Місцева влада в Україні, відповідно до Кон­ституції України, представлена органами місце­вого самоврядування та місцевими державни­ми адміністраціями. Окремо, на рівні областей і районів функціонують деякі інші місцеві орга­ни виконавчої влади у вигляді територіальних органів низки міністерств (наприклад, оборо­ни, внутрішніх справ, юстиції та деяких інших), які не входять до складу місцевих державних адміністрацій [14].

Зазначена система територіальної органі­зації влади в Україні склалася з 1992 р., коли Законом України «Про Представника Прези­дента України» вперше запроваджено інститут місцевих державних адміністрацій, надалі вона дістала закріплення у Конституції України

1996р.

Ця система є більш-менш збалансованою. Владні повноваження в основному розподілені між двома центрами публічної влади, які вже тривалий час одночасно функціонують у рай­онах та областях, а саме: місцевими державни­ми адміністраціями та. органами місцевого са­моврядування. Обидві складові місцевої влади, крім власних повноважень, мають також повно­важення делеговані. Зокрема, місцевим держав­ним адміністраціям частину своїх повноважень делегують відповідно обласні та районні ради, а органам місцевого самоврядування сіл, селищ та міст Законом України «Про місцеве самовря­дування в Україні» надані окремі повноважен­ня органів виконавчої влади.

У визначених законодавством формах і по­рядку зазначені органи взаємодіють один з од­ним і пов'язані між собою взаємовідносинами підзвітності та підконтрольності. Так, місцеві державні адміністрації підзвітні та підконт­рольні відповідно районним та обласним радам у частині делегованих повноважень, а органи та посадові особи місцевого самоврядування територіальних громад сіл, селищ, та міст з пи­тань здійснення ними делегованих повноважень

органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним місцевим державним адміністра­ціям [15].

Безумовно, існуюча система місцевої влади має недоліки, адже утворювалась вона у пере­хідний період з характерними для нього умо­вами об'єктивної необхідності підвищення кон­центрації й централізації влади, збереження певного рівня її авторитаризму задля підтри­мання належної організованості і дисципліни [16].

Разом з тим, навіть якщо прийшов час ре­формувати всю систему, поновлювати в облас­них та районних радах виконкоми та скорочу­вати обсяг повноважень місцевих державних адміністрацій ( саме такої думки дотримуєть­ся автор), надзвичайно важливими уявляють­ся зваженість і врахування усіх заходів рефор­ми, моделювання ситуації в регіонах внаслідок її запровадження, комплексність та синх­ронність реформування всіх елементів системи територіальної влади, і - поетапність її прове­дення, що є головними.

На першому етапі реформи, взагалі, вважає­мо за доцільне не удаватися до кардинальних кроків, передусім ліквідації районних держав­них адміністрацій та передачі державних по­вноважень, які вони здійснюють, новоутворе­ним виконавчим комітетам районних рад. Зап­ровадження таких заходів, як ліквідація орга­ну, невідворотно приведе до погіршення стану справ, адже орган, який ліквідується, скоріше за все не працюватиме належним чином, а но­вий лише перебуватиме у стадії формування і становлення. Отже, більш зваженим кроком уявляється спочатку повернення органам місцевого самоврядування на рівні районів та областей усіх тих їхніх повноважень, які вони змушені були делегувати адміністраціям через відсутність у них власних виконавчих органів.

Взагалі, завданням першого етапу реформи доцільно визнати зосередження діяльності як обласних та районних рад і їх виконкомів, так і місцевих державних адміністрацій на вико­нанні власних повноважень, відповідно місце­вого самоврядування та державних, і вирішен­ня пов'язаних з цим проблем. Так, зокрема, рай­онні та обласні ради за Конституцією України є органами місцевого самоврядування, які ма­ють представляти спільні інтереси територіаль­них громад сіл, селищ та міст. Разом з тим за­конодавство України не визначає ані переліку таких спільних інтересів, ані принципів та по­рядку, за якими ті чи інші інтереси декількох територіальних громад на певній території ма­ють чи можуть визнаватися спільними та та­кими, що їх повинні представляти певна рай­онна або обласна рада.

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 56 7