Особливості парадигми державного управління розвитком регіону

саморозвитку, більш широкі можливості вибо­ру виду занять та відпочинку, зменшення розб­іжностей у життєвому рівні населення та відчуття несправедливості.

Але економічне зростання являє собою лише один із аспектів подальшого розвитку. Слід чітко усвідомлювати, що коли збільшення виробниц­тва супроводжується руйнуванням ландшафтів, погіршенням екологічної рівноваги, перенасе­ленням у містах, зростанням психологічної на­пруги та захворювань, тоді прагнення отримати короткострокові вигоди від зростання може при­вести до катастрофи у майбутньому.

За оцінкою фахівців, природа може «витри­мати» розвиток промислового виробництва при ігноруванні екологічних аспектів не більше 25 років, а надалі з'являються кризові явища у вигляді втрати лісів, спустелення, погіршення якості прісної води, втрати біологічного різно­маніття.

Забруднення навколишнього середовища може привести до втрати планетою у найб­лижчі 50 років майже половини біорізноманіт-тя, а збереження темпів знищення лісів (0,6% за рік) негативно вплине на клімат планети, бо ліс поглинає вуглекислий газ та постачає більше половини кисню, сприяє збереженню балансу між поверхневими та підземними во­дами [10,с.271,275].

Стрімке зростання дуже часто погіршує стан навколишнього середовища та збільшує імовірність глобальної кліматичної катастро­фи. Тому необхідно приділяти увагу не лише темпам зростання, а й його напрямкам.

Визначенню пріоритетів розвитку економі­ки держави приділяли велику увагу уряди різних країн як в умовах планового так, і рин­кового господарства. Але вони переважно були спрямовані на розв'язання нагальних поточних проблем. Регулюючі заходи мали свої особли­вості.

В умовах планової економіки поступово за­гострювалась проблема якості продукції та ефективності виробництва. Для стимулюван­ня ефективного використання ресурсів нама­гались застосовувати різні вимірювачі обсягів виробленої продукції, але вони не давали змо­гу суттєво вплинути на кінцеві результати ви­робництва. У роботах Д.В.Валового детально проаналізовані «парадокси» планової економ­

іки, доведена непридатність показника валової продукції для оцінювання економічного зрос­тання, недоліки інших показників. Попри всі заклики до зниження ресурсомісткості про­дукції та її собівартості виробникам вигідно бу­ло збільшувати використання матеріалів, ще й найбільш дорогих.

Поки існує можливість збільшення кількості залучених у виробництво ресурсів, позитивний взаємний вплив екстенсивних і інтенсивних факторів сприяє підтримці високих темпів еко­номічного зростання. Коли ж можливості роз­ширення масштабів використання основних ре­сурсів майже вичерпано, механізм взаємодії фак­торів починає діяти у зворотному напрямку.

Інтенсифікація може здійснюватись як за рахунок якісної зміни продуктивних сил, так і за рахунок кращого використання ресурсів. Відповідно мова може йти про кількісні та якісні форми інтенсивного розвитку.

Кількісний напрям знаходить відображен­ня у більш ефективному використанні вже ство­реного виробничого потенціалу завдяки мобі­лізації внутрішніх резервів.

Якісна форма інтенсивного розвитку вироб­ництва передбачає якісне його удосконалення на основі застосування принципово нової тех­ніки та технології, підвищення кваліфікації працівників.

Можливо виділити також часткову (або ре­сурсомістку) та повну (ресурсозберігаючу) інтенсифікацію.

Ресурсомістка або часткова інтенсифікація переважно має місце на першому етапі інтен­сивного розвитку, коли економія одних ресурсів (частіше за все робочої сили) може супровод­жуватись зростанням витрат інших. При цьо­му сукупні витрати на одиницю продукції ма­ють зменшуватись. Для багатьох галузей еко­номіки колишнього Радянського Союзу була властива саме така форма інтенсифікації. Про­те повної всебічної інтенсифікації, коли забез­печується економія усіх видів ресурсів, не було досягнуто, що лише зайвий раз підкреслило недоліки адміністративної економіки.

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я