Щодо активізації процесу розвитку ринку соціальних послуг, то організації громадянського суспільства вже почали конкурувати з державними установами, які надають такі послуги. Проводиться робота по розв'язанню проблем інвалідності, робота з дітьми та молоддю, надається допомога сім'ям дітей-інвалідів, проводиться профілактика негативних явищ серед молоді, робота з бездомними та безпритульними та ін., [3].
В сфері фінансування громадських організацій є певні особливості - державні субсидії надаються лише окремим організаціям відповідно до критеріїв, які визначає держава. Так, фінансування з національного бюджету отримують всеукраїнські громадські організації інвалідів, ветеранів, всеукраїнські молодіжні та дитячі громадські організації. У 2006 році обсяг фінансування, спрямованого на підтримку цих організацій, становив 42 млн. грн., у 2007 році становить 59,8 млн. грн. Окрім того, державне фінансування мають фізкультурно-спортивні недержавні організації, різні творчі спілки [3]. Але відзначимо, що організації громадянського суспільства поки що не стали головним партнером держави в наданні соціальних послуг і більшість громадян не сприймають громадські організації як щось корисне і необхідне в соціальній сфері. На жаль, в Україні створені всі умови для руйнування довіри населення до політиків. Організації громадянського суспільства ставлять за мету мати більшу довіру, авторитет і підтримку громадян, ніж політичні партії, й активно конкурують з ними.
Організації громадянського суспільства в Україні мають нестабільну і неперспективну структуру фінансування: організації переважно залежать від пожертв приватних місцевих та іноземних донорів (73%), мають слабку спроможність отримувати фінансування від продажу послуг (25%) і відсутність підтримки з боку держави (2%). Частка державного фінансування виглядає вкрай малою, якщо порівнювати із сусідніми країнами-учасницями Європейського Союзу, де частка державної підтримки складає 40-60% бюджету ОГС. За інформацією Секретаріату КМУ, у 2006 році видаткова частина державного бюджету становила 137 млрд. грн., з-поміж яких витрати на підтримку деяких ОГС дорівнювали 63 млн. грн. (тобто 0,05% витрат бюджету). У 2007 році видаткова частина бюджету склала 174, 6 млрд. грн., а на підтримку деяких ОГС було витрачено уже 173 млн. грн. (0,1%). У країнах Європи склалася практика витрачати на підтримку проектів ОГС із державного бюджету приблизно 2-3% [9].
В Україні на сьогодні існують несприятливі умови для діяльності різних форм організацій громадянського суспільства. Сучасне державне регулювання діяльності організацій громадянського суспільства є дискримінаційним по відношенню до бізнес-організацій. В Україні гарантовано право на свободу об'єднань, однак реалізацію цього права занадто зарегульовано й ускладнено державою. Це призводить до відмови громадян створювати такі організації і реалізовувати соціально-значимі ініціативи та формувати кола неформальних громадських груп, що мають обмежені можливості захисту своїх прав. Однією з найбільш серйозних проблем залишаються суттєві перепони держави в створенні об'єднань. Значною мірою такі перепони є штучними, породжені численними не-узгодженостями в законодавстві та не відповідають європейським стандартам з прав людини. Термін реєстрації для більшості громадських, благодійних, релігійних, міжнародних та ін. організацій є дискримінаційним. Така дискримінація закладена на законодавчому рівні, й ще більше посилюється на практиці: прибуткове підприємство реєструється протягом 14 днів практично в усіх органах влади й може розпочати свою діяльність, проте тривалість реєстрації громадських об'єднань займає від місяця до дев'яти. Це пов'язано із численними випадками порушень строків реєстрації органами влади, подвійною державною реєстрацією, ускладненою процедурою отримання статусу неприбутковості (від одного до двох місяців), що надає організації право діяти без оподаткування прибутку.
» следующая страница »
1 2 3 45 6