У демократичних країнах громадянське суспільство виступає в ролі партнера держави у вирішенні соціальних і суспільних проблем. Держава бере на себе зобов'язання створити сприятливі правові умови для діяльності ОГС, забезпечує значну частину фінансування діяльності ОГС (наприклад, у країнах Євросоюзу 40-60% загального доходу ОГС становить державне фінансування) та залучає до надання соціальних послуг (наприклад, у Німеччині 60% гарантованих державою соціальних послуг надаються неурядовими організаціями) [3]. Питанням розвитку громадянського суспільства в Україні присвячені роботи Айвазовської О., Віннікова О., Крупника А., Лациби М., Орловського О., Сідєльнік Л. та ін.
Основна частина
На даний час громадянське суспільство України перебуває на етапі активного розвитку. Мережа недержавних організацій в Україні є добре розвиненою, зазначимо, що такі організації мають значний потенціал впливу на розбудову демократичних інституцій, також можуть ініці
ювати застосування інноваційних ідей і підходів до вирішення суспільних проблем на місцевому рівні. Діяльність громадських організацій спрямовується не лише на надання соціальних послуг та на роботу з людьми з особливими потребами, а й на формування державних і місцевих питань та виконання проектів по вирішенню актуальних суспільних проблем спільно з державою [1]. Також до функцій громадських організацій входить проведення моніторингу діяльності органів влади і місцевого самоврядування з метою недопущення неефективного державного управління.
Цінність організацій громадянського суспільства полягає в їх готовності до виконання соціальної роботи, якою не займається бізнес через низьку прибутковість таких послуг. Важливо також відмітити, що на відміну від державних установ, органи громадянського суспільства є дуже мобільними, інноваційними та дешевими (завдяки використанню волонтерської роботи та благодійних пожертв).
Варто наголосити на неохідність існування системної державної політики щодо взаємодії з громадянським суспільством і сприяння розвитку діяльності його організацій. Питання вироблення спільного бачення пріоритетів розвитку громадянського суспільства, визначення першочергових заходів з боку держави зі створення сприятливих умов для діяльності громадських організацій є вкрай актуальним.
Ще у 2005 році група громадських організацій розробила Доктрину громадянського суспільства. Доктрина запроваджує головні принципи та стандарти державної політики в таких сферах як базове законодавство для непідприє-мницьких організацій, фінансування організацій громадянського суспільства, механізми громадської участі, надання соціальних послуг та регулювання волонтерського руху, доступ до інформації та інформаційна відкритість органів влади [6].
На підставі експертних та соціологічних досліджень в вищезазначеному документі було виділено 5 найважливіших сфер реалізації державної політики щодо організацій громадянського суспільства, а саме: базове законодавство для непідприємницьких організацій, фінансування організацій громадянського суспільства, механізми громадської участі, надання соціальних послуг та регулювання волонтерського руху, доступ до інформації та інформаційна відкритість органів влади. До кожної сфери державної політики на підставі міжнародного досвіду розроблені стандарти, відповідно до яких і має здійснюватися державне управління [6]. Це була спроба визначити головні напрями державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства і запропонувати перелік необхідних змін до законодавства. Однак, головним завданням сьогодення є вироблення спільної позиції максимально широкого кола організацій громадянського суспільства щодо бажаної державної політики. І саме об'єд-нання зусиль і спільне бачення пріоритетів забезпечить покращення умов діяльності таких організацій.
» следующая страница »
1 2 34 5 6