Державне регулювання зайнятості населення на макрорівні та на рівні регіону

Однією з причин перетворень у сфері тру­дового законодавства стала необхідність адап­тації ринку праці до умов господарювання, що змінилися. У зв'язку із цим у правовій системі України має бути передбачено:

- використання нових форм контрактів з ура­хуванням усіх можливих форм зайнятості;

- регулювання діяльності приватних кадро­вих агентств;

- узгодження трудового законодавства із за­конодавством інших сфер економічного життя суспільства.

Поряд з державними структурами зайнятості в Україні дедалі більшого розвитку набувають приватні агентства зайнятості. Подібна прак­тика вперше була узаконена в 1949 р. у Кон­венції МОП № 96 у 1997 р. Ця Конвенція була доповнена Конвенцією № 181 і Рекомендацією № 188 про приватні агентства зайнятості.

Для захисту гарантій зайнятості в трудово­му законодавстві України мають бути передба­чені такі вимоги: наявність ліцензії, наявність обладнаного службового приміщення, високок­валіфікований і підготовлений персонал.

Працівники, працевлаштовані приватними агентствами зайнятості, повинні мати в обов'яз­ковому порядку письмовий трудовий контракт, навіть у разі проходження випробувального терміну. Це дасть змогу уникнути шахрайства в наданні приватними агентствами послуг з працевлаштування; винагороду за надану по­слугу приватний посередник має одержувати тільки від роботодавця. В цьому випадку при­ватне агентство стає зацікавленим у позитивно­му результаті, а найманий працівник збільшує свої шанси на реальне працевлаштування. 2. Оптимізація зайнятості. Реалізація цього напряму має передбачати, насамперед, оп-тимізацію структури зайнятості й форму­вання професійних навичок (рис. 7).

Особливе місце в регулюванні ринку праці зай­має проблема співвідношення попиту та про­позиції робочої сили. В умовах зростання без­робіття її вирішення може досягатися не тільки на основі заходів, що забезпечують збільшення економічних робочих місць, а й за допомогою реалізації активних дій щодо підвищення кон­курентоспроможності працівників. Високий рівень розвитку сучасної техніки та технології витісняє з процесу виробництва низькоквалі-фіковану робочу силу і представників застарі­лих професій.

Виробництву все більшою мірою стає необ­хідним працівник з високою професійною підготовкою, який адаптований до вимог сучас­них умов господарювання, гнучко й швидко реагує на зміни, сумлінно ставиться до своїх обов'язків і не нехтує своєю репутацією.

Сучасний працівник має брати участь у роз­витку виробництва, забезпечувати високу якість продукції, яка змінюється швидко за свої­ми характеристиками й технологічно стає дедалі складнішою, стримувати зростання собівартості виробів шляхом удосконалення методів вироб­ництва і зниження витрат. Усе це вимагає підви­щення рівня підготовки сучасної робочої сили.

Для цього державна політика зайнятості у сфері професійної підготовки й перепідготов­ки робочої сили має бути поділена на два ета­пи: підготовка робочої сили спочатку в системі офіційної освіти, а потім в установі, яка перед­бачає подальшу професійну спеціалізацію та перепідготовку кадрів безпосередньо на робо­чих місцях. Встановлення податкових пільг як елемент непрямого регулювання зайнятості має стимулювати приватнопідприємницький сектор до витрат коштів на подібне навчання.

Реформування системи освіти передбачає її адаптацію до нових вимог на ринку робочої сили.

З метою вдосконалення структури зайня­тості необхідно вирішити такі три завдання:

1. Боротьба з молодіжним безробіттям.

Безробіття серед молоді - предмет особливої уваги з боку державних і суспільних органів України.

Психологічно нестійка, піддана негативно­му соціальному впливу безробітна молодь є живильним середовищем для зростання зло­чинності, наркоманії, соціальних конфліктів.

 

« Содержание


7


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я