Однією з причин перетворень у сфері трудового законодавства стала необхідність адаптації ринку праці до умов господарювання, що змінилися. У зв'язку із цим у правовій системі України має бути передбачено:
- використання нових форм контрактів з урахуванням усіх можливих форм зайнятості;
- регулювання діяльності приватних кадрових агентств;
- узгодження трудового законодавства із законодавством інших сфер економічного життя суспільства.
Поряд з державними структурами зайнятості в Україні дедалі більшого розвитку набувають приватні агентства зайнятості. Подібна практика вперше була узаконена в 1949 р. у Конвенції МОП № 96 у 1997 р. Ця Конвенція була доповнена Конвенцією № 181 і Рекомендацією № 188 про приватні агентства зайнятості.
Для захисту гарантій зайнятості в трудовому законодавстві України мають бути передбачені такі вимоги: наявність ліцензії, наявність обладнаного службового приміщення, висококваліфікований і підготовлений персонал.
Працівники, працевлаштовані приватними агентствами зайнятості, повинні мати в обов'язковому порядку письмовий трудовий контракт, навіть у разі проходження випробувального терміну. Це дасть змогу уникнути шахрайства в наданні приватними агентствами послуг з працевлаштування; винагороду за надану послугу приватний посередник має одержувати тільки від роботодавця. В цьому випадку приватне агентство стає зацікавленим у позитивному результаті, а найманий працівник збільшує свої шанси на реальне працевлаштування. 2. Оптимізація зайнятості. Реалізація цього напряму має передбачати, насамперед, оп-тимізацію структури зайнятості й формування професійних навичок (рис. 7).
Особливе місце в регулюванні ринку праці займає проблема співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. В умовах зростання безробіття її вирішення може досягатися не тільки на основі заходів, що забезпечують збільшення економічних робочих місць, а й за допомогою реалізації активних дій щодо підвищення конкурентоспроможності працівників. Високий рівень розвитку сучасної техніки та технології витісняє з процесу виробництва низькоквалі-фіковану робочу силу і представників застарілих професій.
Виробництву все більшою мірою стає необхідним працівник з високою професійною підготовкою, який адаптований до вимог сучасних умов господарювання, гнучко й швидко реагує на зміни, сумлінно ставиться до своїх обов'язків і не нехтує своєю репутацією.
Сучасний працівник має брати участь у розвитку виробництва, забезпечувати високу якість продукції, яка змінюється швидко за своїми характеристиками й технологічно стає дедалі складнішою, стримувати зростання собівартості виробів шляхом удосконалення методів виробництва і зниження витрат. Усе це вимагає підвищення рівня підготовки сучасної робочої сили.
Для цього державна політика зайнятості у сфері професійної підготовки й перепідготовки робочої сили має бути поділена на два етапи: підготовка робочої сили спочатку в системі офіційної освіти, а потім в установі, яка передбачає подальшу професійну спеціалізацію та перепідготовку кадрів безпосередньо на робочих місцях. Встановлення податкових пільг як елемент непрямого регулювання зайнятості має стимулювати приватнопідприємницький сектор до витрат коштів на подібне навчання.
Реформування системи освіти передбачає її адаптацію до нових вимог на ринку робочої сили.
З метою вдосконалення структури зайнятості необхідно вирішити такі три завдання:
1. Боротьба з молодіжним безробіттям.
Безробіття серед молоді - предмет особливої уваги з боку державних і суспільних органів України.
Психологічно нестійка, піддана негативному соціальному впливу безробітна молодь є живильним середовищем для зростання злочинності, наркоманії, соціальних конфліктів.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10 11