3) інвестиційну - створення соціальних та економічних передумов для розвитку людського капіталу шляхом професійної підготовки та перепідготовки безробітних;
4) емансипаторну - захист особистості від соціальних ризиків, пов'язаних із залежністю прав найманого робітника в ринковій економіці від волі й бажання конкретного роботодавця.
Для забезпечення повної і продуктивної зайнятості державна політика зайнятості повинна здійснюватися за такими напрямами (рис. 5):
- удосконалення трудового законодавства;
- оптимізація зайнятості;
- розвиток системи соціального партнерства;
- розвиток підприємництва;
- сприяння зростанню рівня реальних доходів населення.
Розглянемо деякі напрями.
1. Удосконалення трудового законодавства. З інституціонального погляду, український ринок праці є досить своєрідним. З одного боку, механізми, покликані забезпечити виконання законів і контрактів, практично не діють. З іншого боку, гарантії зайнятості, які існують, суперечать необхідності скорочувати надлишкову силу, що була зумовлена структурною й технологічною перебудовою підприємств. Високі витрати на звільнення стримували створення робочих місць у формальному секторі. Для створення ефективного ринку праці потрібно інституціональне оформлення порядку його функціонування, яке має включати перегляд чинного законодавства, посилення контролю за дотриманням його норм (рис. 6).
Перегляд чинного законодавства стосовно захисту зайнятості має включати:
- тимчасове (на термін до 5 років) скасування обов'язкової виплати вихідної допомоги всім категоріям звільнених працівників. Виплата допомоги в зазначений період має здійснюватися згідно з рішенням адміністрації підприємства (згідно зі ст. 44 Кодексу законів про працю [5], працівнику повинна виплачуватися вихідна допомога в розмірі, не меншому, ніж середній місячний заробіток);
- скорочення до одного місяця терміну повідомлення працівників про майбутнє звільнення (згідно зі ст. 49-2 Кодексу законів про працю [4], працівник має бути попереджений про звільнення не пізніше ніж за два місяці).
Особливого значення набуває фактор сприяння інвестиційній діяльності, оскільки тільки завдяки інвестиціям можна створювати нові робочі місця. Однак, як показує стан ринку праці в Україні, створення робочих місць залежить не тільки від наявності інвестицій, а й від їх розміру.
Незважаючи на те, що теоретично інвестиції створюють робочі місця й тим самим сприяють зростанню зайнятості, в Україні розмір інвестицій за досліджувані роки був недостатнім для того, щоб поліпшити ситуацію на ринку праці. Саме тому на 1000 грн. інвестицій кількість зайнятих не тільки не зростала, а ще й зменшувалась. Ситуація змінилась на краще лише у 2002 р.
Слабкість механізмів державного захисту зайнятості частково нейтралізувала жорсткість існуючого трудового законодавства. Однак одночасно із цим подібний інституціональний устрій призвів до збільшення навантаження на державний бюджет і ліквідації легальних робочих місць, до зниження загального рівня життя населення й посилення напруження на ринку праці, до заохочення прихованого хронічного безробіття та викривлення поняття «конкуренція». Усе це сприяє порушенню основних положень соціальної ринкової економіки -принципів конкуренції, соціальної справедливості й рівності можливостей для всіх учасників трудового процесу.
Реформування трудового законодавства щодо правового забезпечення реалізації гарантій зайнятості має здійснюватися в напрямі
посилення міри відповідальності роботодавця за порушення у сфері зайнятості та працевлаштування. Законодавчого оформлення мають набути відносини соціального партнерства з точним визначенням суб'єктів і об'єктів, прав та обов'язків сторін.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11