Державне регулювання зайнятості населення на макрорівні та на рівні регіону

Компанії, де гарантії зайнятості ігнорують­ся, ніколи не стануть основою соціально орієн­тованої ринкової економіки, оскільки відсутність у персоналу впевненості в завтраш­ньому дні не дасть змогу ефективно розпоря­дитися людським капіталом підприємства і створити надійну базу для економічної ефек­тивності й економічного зростання.

Гарантування зайнятості передбачає рефор­мування кадрової політики підприємства в

цілому, включаючи відносини найму й звільнен­ня, організацію заробітної плати, систему на­вчання і службового зростання. Тактика і стра­тегія реформування будуються за умови, що підприємства дотримуються, перш за все, тако­го вихідного положення: гарантія зайнятості не зводиться тільки до зростання заробітної пла­ти і збереження робочого місця. До елементів її структури також входять: формування кор­поративної філософії, наявність соціальних га­рантій, можливість просування службовими сходами, можливість підвищити рівень знань тощо; виключення можливості збереження не­ефективних робочих місць; суворе дотриман­ня вікової межі, після досягнення якої праців­ник виходить на пенсію; створення умов для впровадження нових технологій; орієнтація на довгострокову перспективу.

Навчальні програми в Україні мають, насам­перед, загальноосвітній характер, тому профес­ійну підготовку повинні здійснювати самі підприємства.

В умовах кризи витрати на навчання є не­вигідною сферою вкладень, оскільки саме підприємство невпевнене в тому, що на момент одержання віддачі від навченої робочої сили воно буде продовжувати існувати. Ця обстави­на ще раз підкреслює той факт, що політика зай­нятості в обов'язковому порядку повинна здійснюватися тільки як доповнення до еконо­мічної політики в інтересах зайнятості - політи­ки сприяння створенню нових робочих місць.

З метою стимулювання продуктивної праці кадрова політика зайнятості повинна передба­чати можливість службового зростання за ре­зультатами оцінки роботи.

Поряд із зазначеними в державній політиці пріоритетами до організації оплати праці на підприємстві слід включити ще два елементи: збільшення заробітної плати залежно від віку й вислуги років. З виробничого погляду, цей захід забезпечить збереження кваліфікованих кадрів. Для найманого робітника подібний підхід буде означати реалізацію відтворюваль-ної функції заробітної плати; індивідуальна за­робітна плата повинна встановлюватися з ура­хуванням того, скільки одержують інші праці­вники підприємства. Подібне адміністративне рішення допоможе усунути внутрішню дифе­ренціацію персоналу у фірмі, пом'якшить соц­іальне напруження. Крім того, порядок скоро­чення персоналу на підприємстві також свідчить про рівень гарантії стабільної зайня­тості на підприємстві.

Висновки

Регулювання зайнятості на рівні держави являє собою процес впливу на трудову сферу для до­сягнення цілей, нормативно зумовлених суб'єктами регулювання. Такими суб'єктами в Україні виступають: Міністерство праці та соц­іальної політики України, Державна служба зайнятості, міністерства й відомства України, регіональні органи виконавчої влади, проф­спілки, Український союз промисловців і підприємців, включаючи регіональні підрозді­ли.

До недоліків державної політики зайнятості населення на період до 2009 р. віднесено:

1) тривалість дії програми, програма сприян­ня зайнятості має бути найбільш динаміч­ним елементом активної політики зайня­тості;

2) фінансування програми, програма охоплює цілий спектр орієнтирів і вимагає великих державних витрат, забезпечити які на сьо­годні навряд чи можливо.

На сучасному етапі розвитку української еко­номіки державна політика зайнятості повинна виконувати чотири основні функції:

1) легітимації, або узаконення - забезпечення правового поля новим тенденціям у розвит­ку зайнятості;

 

« Содержание


 ...  10


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я