Оцінка ефективності методів прогнозування кадрового забезпечення будівельної галузі

Третій підхід характеризується наявністю програм розвитку та застосування досвідного підходу. Він будується на оцінках тенденцій зміни інтегрованих економічних показників та базується на використанні наступних доку­ментів:

- прогнози по галузях економіки;

- регіональні й галузеві програми й прогнози розвитку галузей матеріального виробниц­тва;

- регіональні й галузеві програми конверсії оборонних підприємств;

- дані найбільш великих підприємств - спо­живачів фахівців про перспективи свого роз­витку;

- програми розвитку діяльності підприємств і організацій системи життєзабезпечення (енергетика, транспорт і тощо);

- програми й прогнози служб зайнятості про передбачуване вивільнення працівників на підприємствах і в організаціях;

- програми приватизації й розвитку малого бізнесу.

Із зазначених джерел інформації відбирають­ся узагальнені економічні показники, що орган­ічно корелюють із показниками чисельності фахівців (вартісний обсяг зробленої протягом року продукції в цілому й у розрахунку на 1 фа­хівця; обсяг виплаченої заробітної плати в ціло­му й у розрахунку на 1 фахівця й т.д.). Визна­чення значення цих показників у перспективі здійснюється методами екстраполяції, моделю­вання, експертних оцінок або різних їхніх спо­лучень.

Четвертий підхід - динамічний - опираєть­ся на аналіз тенденцій змін техніко-економіч-них показників, використовує багатофакторні економіко-математичні моделі (кореляційно-регресійний аналіз). Моделювання відбувається на основі створення інформаційно-нормативної бази даних по техніко-економічних, демографі­чних і нормативно-довідкових показниках.

Сутність прогнозу зводиться до визначення руху зайнятості фахівців залежно від зміни цих показників. Оскільки розглянутий підхід зас­нований на кореляції кадрових структур з ос­новними техніко-економічними показниками в ретроспективі й прогнозуванні стану цих структур на перспективу, відбувається рішен­ня зворотного завдання (від техніко-економіч-них показників до кадрової структури). Оче­видно, що при цьому можливі перекручуван­ня, зв'язані зі сформованими деформаціями в кадровому складі.

Регресійний аналіз відібраних показників дозволяє будувати кореляційно-регресійну модель потреби у фахівцях, що використаєть­ся для оцінки на інтервалі прогнозування з ура­хуванням очікуваних значень техніко-еконо-мічних показників у прогнозованому періоді.

Очевидно, що розглянутий підхід доцільний в умовах стійких станів системи затребуваності праці фахівців.

П'ятий підхід - розрахунковий - застосо­вується, в основному, як метод еталонного зраз­ка (наприклад, міжнародних зіставлень). Оче­видно, що існують певні соціально-економічні процеси, характерні тією чи іншою мірою для всіх економік.

Для приклада можна виділити такі макро-зміни в структурі зайнятості, які відбувалися в ті або інші періоди у всіх країнах з ринковою економікою:

- перерозподіл зайнятості з галузей матері­ального виробництва в сферу послуг (з пер­винного і вторинного сектору - у третин­ний);

- перерозподіл зайнятості із третинного сек­тора - у четвертинний (послуги державного сектора економіки);

- професіоналізація посередницьких фун­кцій;

- перехід від індустріального типу зайнятості до інформаційного й ін.

Разом з тим, по оцінках фахівців, для економі­ки метод еталонного зразка не завжди прийнят­ний до застосування, оскільки він орієнтований на позитивну економічну динаміку (одночас­ний ріст ВВП і частки зайнятих у сфері послуг). В Україні ж з 1992 р. відбувалося падіння ВВП аж до 1999 р. при одночасному розширенні сфе­ри послуг.

План і ринок мають за мету досягнення зба­лансованості між виробництвом та ресурсами, попитом і пропозицією. Тому протиставляти план і ринок неправомірно. Планування роз­витку людських ресурсів є складовою плану соціально-економічного розвитку держави на певний період [2, с.135].

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 56