Міська економічна система як складна система характеризується великою кількістю зв'язків різної спрямованості. При цьому зв'язки, що спрямовані до верхнього рівня, передбачають трансферт платежів, міжбюджетні відносини та вироблення загального обсягу товарів та послуг; спрямованість зв'язків до нижнього рівня відбиває взаємовідносини між елементами складної системи, до якої належить міська економічна система.
Перетворення ресурсів на рівні міста досягається завдяки функціонуванню в його межах функціонально-територіальних систем - економічних підсистем початкового рівня, а саме - підприємств. З позиції економічного підходу місто «.представляє собою складну економічну систему з великою кількістю підсистем, що знаходяться між собою в тісному органічному взаємозв'язку, в постійному русі та розвитку»
[12, с.78].
Розподіляючи на складові поняття функціонально-територіальної системи, слід зазначити: має місце поєднання процесів, що відбуваються на певній території та характеризуються системними ознаками. При цьому функціонально-територіальні системами не є великими або складними системами, а виступають у якості простих систем, забезпечуючи функціонування вищого рівня у відповідності до основної ознаки системи - ієрархічності.
Активні трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці країни протягом останніх років, зумовлюють зростання ролі функціонально-територіальних систем за умови недостатньо ефективного управління на рівні міста. На сьогодні в багатьох містах України має місце ситуація, за якої спостерігається неузгодженість інтересів депутатського корпусу та адміністрації міста, наслідком чого виступає непрозорість розподілу наявних ресурсів та загальне гальмування темпів розвитку міста. В подібних умовах роль функціонально-територіальних систем як елементів складної системи значно зростає. При забезпеченні сталої виробничої діяльності, що реалізовується у випуску продукції та наповненні місцевих бюджетів, зайнятості населення та певного зниження соціальної напруги саме господарюючі суб'єкти, на думку Дробишевської Т.В., можуть виступати в ролі «...потенційних генераторів новітніх ідей» [13, с. 90].
При цьому найбільший інтерес для дослідження представляють великі підприємства, що наділені такою системовизначальною властивістю як здатність до самовідтворення. Великі підприємства як функціонально-територіальні системи виступають, в свою чергу, системоутворюючими елементами території [1, с. 43]. Під територією в даному випадку слід розуміти межі міста, як безпосередньо вищого рівня економічної системи. Прикладом функціонально-територіальних систем в науковій літературі називаються містоутворюючі підприємства, великі об'єднання підприємств, корпорації, міжгалузеві комплекси [1, с.45].
Вважається за доцільне ввести чіткі критерії визначення правомірності віднесення підприємств до функціонально-територіальних
систем. Базою для встановлення критеріїв може виступати Наказ Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 20.10.2000 р. «Про затвердження Критеріїв, за якими пропонується відносити відкриті акціонерні товариства до тих, що мають регіональне значення» [73]. Вказаний документ представляє цінність для дослідження саме акцентуванням уваги на регіональному значенні підприємств, оскільки функціонально-територіальні системи, виступаючи ланкою міської економічної системи, розглядаються тим самим крізь призму їх значення для забезпечення функціонування економічної системи регіону.
Оскільки наведений нормативний документ стосується лише відкритих акціонерних товариств та містить певні виключення, то має сенс застосування лише в частині критеріїв, не враховуючи його вузьке спрямування на акціонерні товариства. Таким чином, до функціонально-територіальних систем, слід віднести підприємства, що відповідають наступним критеріям: підприємство займає монопольне становище на регіональному ринку товару, який має соціально-економічне значення для регіону, а географічні межі ринку охоплюють територію області або більшу її частину; підприємство є містоутворюючим в місті обласного або районного підпорядкування; 50 і більше відсотків виробленої продукції підприємства реалізується у межах однієї або кількох суміжних областей.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8