Аналіз досліджень та публікацій
Визначення ролі міста у економічних процесах, що відбуваються на рівні регіону, знаходило відображення в працях провідних вчених, основними з яких є Адамов Б.І., Амітан В.Н., Бо-гачов С.В., Василенко В.М., Джабраїлов Р.А., Дробишевська Т.В., Лук'янченко О.О., Мамутов В.К., Мельникова М.В., Устименко В.А. Віднесення областей, промислових міст та районів до одного типу систем за сутнісними характеристиками свідчить про наявність аналогічних за змістом та різних за масштабами економічних процесів, що відбуваються на кожному рівні. На підтвердження виступає теза, за якою економіка розглядає місто як елемент системи народного господарства. Підпорядкованість та місце в загальній моделі побудови регіональних економічних систем зумовлюється зазначеною в класифікації ознакою - адміністративно-територіальним розподілом держави. Оскільки рівень області в ході дослідження винесено як найвищий в структурі регіональної економічної системи, то до другого рівня за підпорядкуванням може бути віднесено саме рівень міста, що входитиме до складу регіональної економічної системи як, відповідно, «міська економічна система».
Мета статті
Метою статті є фіксація рівня міста як основної складової регіональної економічної системи, що забезпечує трансформацію ресурсів завдяки власній компактності та керованості.
Виклад основного матеріалу
Ретроспектива свідчить про більш глибокі історичні коріння міста, ніж регіону як територіального утворення. Наукові дослідження свідчать, що саме з містом по'язаний розвиток історії людства, оскільки місто завжди виступало як осередок промислового, культурного і наукового потенціалу [2, с. 93]. В давні часи місто (лат. urbs, нем. burg, франц. cite, англ. city,
от лат civitas) означало поселення, що укріплене оградою або валом від ворожого нападу [3, с.165]. Історично місто виступало центром різних видів діяльності - торгівельної, культурної, адміністративної, а починаючи з ХІХ століття - промислової. При цьому відомі випадки поєднання таких понять як місто та держава, що пов'язується дослідниками схожістю внутрішньої структурної побудови [4, с. 13]. В античні часи під містом розумілося співтовариство повноправних громадян разом з підвладною йому областю, що співпадає з поняттям держави [5]. Слід зазначити, що місто виступає як найпомітніший компонент територіальної організації суспільства. Економічна енциклопедія подає місто як територіальну концентровану форму зосередження різних сфер (матеріальної та нематеріальної) галузей і видів діяльності, а отже - і головної продуктивної сили та стилю життя. Для більш ефективного використання території міста з'явилося поняття міського простору, що ототожнює комплекс міських земель та їх використання у відповідності з цільовим призначенням. Типологія форм міста є різноманітною: компактні, багатоядерні, витягнуті (лінійні, полосові), роздроблені (вузлові, ядерні).
Визначаючи місто як населений пункт, що законодавчо віднесений державою до категорії міст, Дробишевська Т.В. фіксує зайнятість населення міст переважно у несільськогоспо-дарських видах діяльності та зазначає, що сучасне велике місто представляє собою складний соціальний організм, економіко-географі-чний, архітектурний, інженерно-будівельний та культурний комплекс. При цьому основними критеріями віднесення поселень до числа міст в різних країнах виступають кількість мешканців, рівень розвитку адміністративної, тор-гівельної та фінансової діяльності [6, с.249]. В залежності від чисельності населення до малих міст відносять міста з населенням до 50 тис. осіб, до середніх - з населенням 50-100 тис. осіб, великих - 100-250 тис. осіб, крупних - 250-500 тис. осіб, найкрупніших - більше 500 тис. осіб, до міст-міліонерів належать міста, в яких кількість населення перевищує 1 млн. осіб. Розуміння масштабів є дуже важливим при розгляданні міста в контексті складової регіональної економічної системи, оскільки кількість населення є одним з показників розвитку та зумовлює значення та роль міста в загальній системі.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8