На рівні регіону ці компоненти можна приблизно оцінити певними узагальненими показниками. Здоров'я населення регіону характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами залежно від різних причин, розміром і часткою витрат на охорону здоров'я тощо. Моральність населення регіону визначається його релігійністю, ставленням до інвалідів, престарілих, показниками соціальної напруги, злочинності тощо.
Інтелектуальність та активність виявляються темпами науково-технічного прогресу в регіоні, доходами від авторських прав, кількістю патентів і міжнародних премій тощо. Організованість можна оцінити якістю та стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів і угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг і громадського транспорту тощо. Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в місцевому бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо. Ресурси робочого часу оцінюються кількістю працездатного населення регіону, кількістю та часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.
Згідно з іншим визначенням, під трудовим потенціалом розуміються обсяги наявних ресурсів і можливостей, які, по-перше, формуються протягом усього життя; по-друге, реалізуються під час трудової діяльності; по-третє, розвиваються як на першому, так і на другому етапах [2, с. 169].
Формування трудового потенціалу відбувається під впливом таких соціальних інститутів, як сім'я, школа, професійно-технічні та вищі навчальні заклади, соціальні групи. Уже на цій стадії закладаються майбутні можливості людини як суб'єкта трудової діяльності, тому вибір професії є вирішальним для отримання
певного соціального статусу, рівня добробуту. Переконливим чинником вибору певної професії для молодої людини є умови праці та рівень матеріальної забезпеченості, на який вона може розраховувати в майбутньому як представник певної професійно-кваліфікаційної групи.
На стадії формування трудового потенціалу для вираження його обсягів можна використати показники, що характеризують кількість людино-років, яке проживе певна сукупність населення в працездатному віці за існуючого рівня життя, диференційованого для чоловіків і жінок.
Основними зовнішніми факторами, що визначають можливі розміри трудового потенціалу на певній стадії його відтворення виступають показники природного руху населення, рівня захворюваності, частки інвалідів, середній рівень доходів на душу населення, екологічний фактор і рівень освіти. Цей вибір зумовлено основною гіпотезою, згідно з якою формування кількісних і якісних параметрів трудового потенціалу визначається існуючою та майбутньою структурою населення у працездатному віці, яка залежить від народжуваності та смертності. Рівень захворюваності та частка інвалідів, особливо з повною втратою працездатності, визначає характер використання і рівень втрат трудового потенціалу, а середні доходи на душе населення, рівень освіти оцінюють можливості розвитку, тобто якісні характеристики трудового потенціалу [7, с. 365].
Збереження трудового потенціалу виступає як перший етап його розвитку й означає стабілізацію кількісно-якісних характеристик трудового потенціалу на рівні попередніх років.
Розвиток трудового потенціалу тісно пов'язаний із демографічним, соціальним, інтелектуальним, інноваційним розвитком суспільства і є найвагомішою метою соціально-економічного управління.
Реалізація та використання трудового потенціалу відбувається лише за умов зайнятості, підприємницької активності людини. Для найманих працівників рівень ефективності реалізації власного трудового потенціалу визначає матеріальні, соціальні, професійні можливості, ступінь задоволення фізичних, духовних, емоційних потреб. Для роботодавця важливим є етап використання трудового потенціалу, оскільки від рівня його ефективності залежать кінцеві результати трудової діяльності, рентабельність виробництва загалом [8, с. 142].
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9