Слід зазначити, що з теоретичної точки зору фахівці в галузі адміністративного судочинства усвідомлюють необхідність захисту колективних інтересів. Так, в статті [9, с. 4] Голова Вищого адміністративного суду України О. Пасе-нюк зазначає, що при здійсненні своїх цивільних прав держава (територіальна громада) зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права, в тому числі й публічні, інших осіб. Як власник територіальна громада може, наприклад, продати будівлю, де знаходиться комунальний медичний заклад. Але статті 41 та 49 Конституції України гарантують члену цієї громади право на користування таким медичним закладом та право вимагати, щоб даний заклад не було ліквідовано. Це в цілому правильне твердження ставить слушне запитання: хто саме повинен оспорити такий акт? особа, яка лікується в цьому закладі? чи, можливо, відповідний орган самоорганізації населення (ст. 14 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»)? Але орган як самостійна особа в медичному закладі не лікується і тому порушення її прав, скоріш за все, не буде визнане. Згідно з ч. 2 ст. 5 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, яка ратифікована ЗУ від 06.07.99 р. № 832-ХІУ [10], зацікавлена громадськість означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість. Отже, в розумінні цього міжнародного документу зацікавленою необов'язково буде тільки та особа, яка користується водою із отруєної річки.
В цьому сенсі матеріальне право України надає підстави вважати, що інститути громадянського суспільства є зацікавленими особами завжди, коли порушуються права їх членів. Так, згідно зі ст. 20 ЗУ «Про об'єднання громадян», для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян, зокрема, користуються правом: представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах. Згідно зі ст. 9 ЗУ «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», творчі спілки, зокрема, мають право представляти та захищати права і законні інтереси своїх членів. Згідно зіст. 15 ЗУ «Про організації роботодавців», організації роботодавців та їх об'єднання мають право в порядку, передбаченому їх статутами, представляти і захищати свої права і законні інтереси, а також права і законні інтереси своїх членів у відносинах з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування у сфері регулювання соціально-трудових та економічних відносин. Разом з тим, практично суди розглядають ці права тільки в межах індивідуального представництва за окремим дорученням, хоча таке представництво можна було б здійснити і на загальних підставах. Отже, удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку громадянського суспільства, діяльності інститутів громадянського суспільства, повинно бути спрямоване, зокрема, на розширення повноважень інститутів громадянського суспільства в сфері захисту колективних інтересів.
Висновки
В сучасних умовах в Україні для підвищення ролі недержавних організацій в життєдіяльності країни є обґрунтованим і необхідним підсилити їх роль в підзаконній нормотворчості органів державної влади та місцевого самоврядування. Аналіз свідчить про те, що для вирішення цього питання створена необхідна законодавча база. Разом з тим виглядає доцільним:
а) підсилити гарантії своєчасного інформування про проекти регуляторних актів;
» следующая страница »
1 ... 3 4 5 6 7 89