а) передбачити, що порівняльна таблиця пропозицій (як прийнятих, так і відхилених) повинна супроводжувати акт на всьому шляху подальшого погодження та реєстрації акту, а необгрунтоване відхилення слушних пропозицій могло бути підставою для відмови в такому погодженні та/або реєстрації;
б) надати право звертатися зі скаргою в апеляційні регуляторні комісії не тільки розробнику акту, але й авторові відхилених пропозицій;
в) надати право адміністративним судам приймати Постанови про обов'язок внести до нормативно-правового акту необгрунтовано відхилені пропозиції (зараз суди мають право визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині, - ч. 8 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто, якщо відхилення пропозиції формально не суперечить закону, то зараз відстояти свою відхилену пропозицію в суді практично неможливо).
Судовий захист колективних інтересів.
Згідно з Рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи № ЫЕС(2004)20 від 15.12.2004 р. «Щодо судового перегляду адміністративних актів» [7, с. 552-575], всі адміністративні акти підлягають судовому перегляду. При цьому під адміністративними актами розуміються правові
акти - як індивідуальні, так і нормативні - та дії або бездіяльність. Як вказується в Рекомендаціях, можливість звернення за судовим переглядом має надаватися щонайменше фізичним і юридичним особам у зв'язку з адміністративними актами, які прямо впливають на їхні права чи інтереси. Державам-членам рекомендовано вивчити можливості щодо надання доступу до судового перегляду також об'єднанням громадян чи іншим особам і організаціям, уповноваженим здійснювати захист колективних інтересів або інтересів громади (виділено Авт.). З огляду на необхідність захисту інтересів колективів чи громад у разі ризику порушення цих інтересів внаслідок адміністративного акту, Рекомендація закликає держави-члени розглянути можливості надання права ініціювати судові провадження відповідним об'єднанням або іншим особам чи організаціям, уповноваженим здійснювати захист таких інтересів. Це стосується адміністративних рішень, які негативно впливають не лише на яку-небудь окрему особу, але також на ту чи іншу громаду. Рішення такого характеру, деякі з яких, наприклад, пов'язані з питаннями довкілля чи прав споживачів, можуть підлягати судовому перегляду, незважаючи на те, що вони не стосуються інтересів певної конкретної особи.
Варто зазначити, що процесуальне законодавство України в цілому не готове задовольнити ці вимоги. Так, згідно з ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Отже, для звернення до суду позивач повинен безпосередньо бути суб'єктом спірних правовідносин.
Наприклад, в нормі абзацу 2 пункту 7 Розділу I Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами, затвердженого
Рішенням ДКЦПФР від 08.06.2004 р. № 279,
яке діє у редакції рішення ДКЦПФР від 27.12.2007 р. № 2380, ДКЦПФР зажадала, що відповідна звітність торговців цінними паперами, направлена поштою, направлялася з таким розрахунком, щоб потрапляла в ДКЦПФР до настання строку подачі такої звітності. В той же час, згідно з ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно. Отже, щоб оскаржити явно незаконний акт ДКЦПФР, до суду повинен звернутися будь-який конкретний торговець, а не асоціація торговців, оскільки сама асоціація торговців таких звітів не подає.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9