Отже, необхідно відмітити:
а) наголос робиться на відомчих засобах масової інформації суб'єктів нормотворення;
б) не регламентуються строки інформування. За таких умов, потенційно зацікавлені особи можуть і не знати про акт, який реально впливає на їх права: наприклад, юридичні особи, які не є професійними учасниками фондового ринку, не завжди відслідковують відомчі матеріали ДКЦПФР, хоча вони можуть справляти значний вплив на емітентів цінних паперів (як, наприклад, зазначене вище Рішення ДКЦПФР від 19.12.2006 р. № 1591).
З цього приводу, наприклад, в роботі [4, с. 206-207] звертається увага на те, що в США на рівні закону (прийнятого у 1946 р. Акта про адміністративні процедури) закріплено обов'язки адміністрації щодо залучення громадськості до розробки нормативних актів управління. Відповідно до
553 цього документу, орган управління, який має намір прийняти нормативно-правовий акт, зобов'язаний опублікувати у спеціальному урядовому виданні «Федеральний реєстр» повідомлення про цей намір, подавши
у ньому: інформацію про час, місце та характер відкритих слухань з розробки акта; посилання на орган, під чиїм наглядом пропонується цей акт; умови та зміст пропонованого акта або ж опис включених до нього тем і питань. Після публікації такого повідомлення усі зацікавлені особи: асоціації підприємців, громадські та профспілкові організації, а також окремі громадяни, можуть надіслати до суб'єкта нормот-ворення свої пропозиції та зауваження щодо доцільності та змісту пропонованого акта. Враховуючи сучасні засоби інформування, слід визнати за доцільне створення на сайті Міністерства юстиції України спеціальної сторінки, де б розміщувалася інформація про наміри відносно всіх регуляторних актів органів виконавчої влади. Без такої інформації проект акту не можна вважати оприлюдненим.
Що стосується строків, то відсутність вимог до них дозволяє оприлюднити проект так, що часу на подачу пропозицій вже не буде. Іноді акти формально оприлюднюються як проекти вже після їх фактичного прийняття. Так, рішення ДКЦПФР від 14.08.2009 р. № 948 «Про внесення змін до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів» було прийнято ДКЦПФР 14.09.2009 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7.09.2009 р. за № 837/16853, а оприлюднене на \¥ЕВ-сайті ДКЦПФР лише 02.09.2009 р. Але незважаючи на відсутність громадського обговорення акт був зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Отже, доцільно встановити в Законі не тільки обов'язок оприлюднення проекту регуляторного акту, але і встановити строки такого оприлюднення; порушення цих строків також повинне бути підставою для відмови в реєстрації акту.
Зазначимо, що в наступному вказане рішення від 14.08.2009 р. № 948 було скасоване в судовому порядку Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2010 р. № 2а-13190/09/2670 за позовом ЗАТ «Біт». Очевидно, у розробників акту було що приховувати від громадськості.
Б. Врахування пропозицій
Обговорення нерідко закінчується тим, що жодна пропозиція реально не враховується. Зокрема, це не важко зробити, коли пропозиції реально спрямовані на покращення акту, захист прав суб'єктів суспільства, але формально їх відхилення не суперечить Законові. Згідно зі ст. 9 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Ця процедура містить надзвичайно широкий розсуд суб'єкту владних повноважень. За таких умов видається доцільним:
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9