Державне стимулювання створення робочих місць для молоді

Вступ

З огляду на подальше поглиблення економіч­них перетворень необхідно провести детальний науковий аналіз їх впливу на зайнятість насе­лення, її структуру та привести у відповідність із ними механізми державного регулювання. Особливої актуальності ця проблема набуває в період модернізації економіки, здійснення якої є необхідною передумовою сталого розвит­ку держави.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій

Слід зауважити, що проблеми зайнятості на­селення завжди були в центрі уваги україн­ської науки, сучасних учених-економістів та уп­равлінців. Вагомий внесок у розвиток управлін­ської науки стосовно питань зайнятості насе­лення, трудового потенціалу, ринку праці зро­били С. І. Бандур, Д. П. Богиня, Н. П. Борець­ка, В. С. Васильченко, Г. К. Губерна, М. В. Да­нюк, В. В. Дорофієнко, Ф. Д. Заставний, К. В. Зайцева, О. Ф. Новікова, В. П. Оніщенко, І. Л. Петрова, В. М. Петюх, С. І. Пирожков, Н. Л. Юрлова та інші [5].

Мета статті

Дослідити особливості державного стимулю­вання створення робочих місць.

Основна частина

Державне стимулювання створення робочих місць для молоді передбачає, по-перше, заохо­чення підприємств, установ та організацій до розширення сфери використання праці молоді, по-друге, на розвиток її підприємницької ініціа­тиви, сприяння ефективній самозайнятості. Зважаючи на необхідність застосування дифе­ренційованих принципів, форм і методів сти­мулювання створення робочих місць для різних

груп молоді, в різних сферах докладання праці та за різними статусами зайнятості, механізм стимулювання створення робочих місць для молоді включає дві взаємопов'язані складові -механізм стимулювання роботодавців до ство­рення робочих місць для молоді та механізм стимулювання її самозайнятості і розвитку підприємницької ініціативи. У питанні зайня­тості молоді існують такі проблемні аспекти [3]:

1. Проблема незайнятості молоді найгостріше виявляється стосовно осіб, які вперше почи­нають трудову діяльність після завершення навчання (особливо в загальноосвітніх шко­лах) та молоді, яка звільняється за власним бажанням.

2. Майже кожна четверта особа з числа молоді, що шукала роботу, звертається по допомогу в працевлаштуванні до Державної служби зайнятості.

3. Виходячи з аналізу сучасного стану працев­лаштування випускників після завершення навчання в різних закладах освіти, а також враховуючи значну кількість молодих осіб, які шукають роботу і мають професійну підготовку та виробничий стаж або військо­ву школу дисциплінованості, необхідно роз­робити механізм стимулювання створення робочих місць для молоді. Цей механізм повинен включати дві взаємопов'язані скла­дові - механізм стимулювання роботодавців до створення робочих місць для молоді та механізм стимулювання самозайнятості і розвитку підприємницької ініціативи молоді.

4. Основою механізму стимулювання робото­давців до створення робочих місць для мо­лоді є створення для всіх підприємств (ус­танов, організацій) нормативно-правових, фінансово-економічних та організаційно-адміністративних передумов економічної доцільності розширення сфери використан­ня праці молоді, а для підприємств, що ак­тивно сприяють вирішенню проблеми мо­лодіжного безробіття, професійно-кваліфі­каційному розвитку молоді, - надання до­даткових заохочувальних пільг. Вплив дер­жави на формування попиту на працю мо­лодих осіб враховує такі фактори:

а) попит на продукцію, що виготовляє ро­ботодавець;

б) організаційно-технічні параметри вико­ристання праці молоді;

в) освітні та професійно-кваліфікаційні якості молодої особи.

5. Механізм стимулювання самозайнятості та розвитку підприємницької ініціативи мо­лоді складається із системи заходів, які:

1) спрямовані на створення загальної спри­ятливої для підприємництва ситуації в країні;

 

« Содержание


3


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я