Соціальна політика та якість життя населення

Keywords: social policy, social sphere, quality of the person's living, as a biosocial creature, rational system of social protection of population, social amortizicers, state social standards, state social guarantors, living minimum, social norms and standarts.

Вступ

В умовах перехідної української економіки ви­рішальне значення має реформація продук-тив-них сил країни і досягнення на її основі того рівня продуктивності суспільної праці, який забезпечить перетворення України в сучасну, високорозвинуту державу.

Людина як головний фактор виробництва є носієм виробничих і суспільних відносин. Продуктивні сили і виробничі відносини пост­ійно змінюються, розвиваються. Відпо-відно змінюються незмірно зростають місце і роль людини в процесі виробництва, особливо в умо­вах сучасного науково-технічного прогресу. З одного боку, відбувається звільнення людини від виконання певних функцій безпосередньо у самому виробництві за рахунок його механі­зації та автоматизації, а з іншого підвищуєть­ся значення й професійної підготовки, здатності забезпечити функціонування складного техні­чного устаткування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Людина як біосоціальна істота є часткою і при­роди, і суспільства. Вона включена у зв'язок з іншими людьми у процесі спільної трудової діяльності. Розуміння діалектичної єдності біо­логічного і соціального в людині має принци­пове значення. Якщо недооцінюється той чи інший аспект, неминучі викривлення у розвит­ку суспільства.

Саме життя вимагає відновлення і послідов­ного дотримання принципу гармоній-ного співіснування людини і природи. Людина по­винна вміти відновлювати природне навко­лишнє середовище, будувати свої відносини з природою на нових, гуманістичних засадах. Тому сучасний розвиток продуктивних сил не­розривно пов'язаний з подальшим підви-щен-ням освіченості людини. І інженер, і робітник повинні володіти не лише технічною, а й гума­нітарною культурою. Саме завдяки останній людина здатна до цілісного сприй-мання при­роди і суспільства [2].

Суспільне виробництво, як і його фактори, завжди має конкретно-історичну соціально-економічну форму. Тому і людина як головний фактор продуктивних сил в той самий час є суб­'єктом (носієм) економічних, виробничих і всіх суспільних відносин, адже економічні відноси­ни виникають та існують у процесі спільної тру­дової діяльності людей.

Мета статті

Метою даного дослідження є визначення основ­них напрямків удосконалення соціальної пол­ітики держави.

Виклад основного матеріалу дослідження

Людина є головним елементом продуктивних сил і суб'єктом виробничих відносин. Щоб по­легшити свою працю і підвищити її продук­тивність, людина створює нові засоби вироб­ництва, вдосконалює організацію праці, а отже, і виробничі відносини. В свою чергу, виробничі відносини активно впливають на діяльність людини, на її розвиток, породжують у неї заці­кавленість у вдосконаленні та ефективному використанні засобів виробництва [2].

Відповідно до змін у техніці та технології виробництва повинна вдосконалюватися сис­тема підготовки кадрів, розгортатися їх підго­товка за новими науково-технічними напряма­ми, крім того, відбуватися якісні зміни у галузі народної освіти (професійно-технічної, серед­ньої, вищої) та культури. Управління підготов­кою кадрів з урахуванням перспектив розвит­ку виробництва дає змогу в найкоротші істо­ричні строки розв'язати надзвичайно складні проблеми науково-технічного, економічного і соціального прогресу, вдосконалення матері­ально-речових факторів виробництва та підне­сення якості особистого фактора.

Виробництво підпорядковане споживанню, без якого воно втрачає сенс. Тому споживання людини, задоволення її потреб, розвиток фізич­них і розумових здібностей це кінцева мета будь-якого суспільного виробництва незалеж­но від його суспільної форми.

Однак суспільне виробництво завжди має конкретно-історичний характер. Тому кінцева мета виробництва опосередковується метою, яка визначається властивими йому відносина­ми власності. Зосередження засобів виробниц­тва у певної частини суспільства означає, що суспільне виробництво, створювані в ньому продукти і послуги безпосередньо задовольня­ють її потреби. Безпосередня мета виробницт­ва у таких суспільствах не збігається з його при­родним призначенням, його кінцевою метою.

 

« Содержание


3


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я