Аналіз останніх досліджень і публікацій
Проблематика організації продажу земель не-сільськогосподарського призначення є предметом дослідження багатьох вчених - А. Третяка, Д. Бамбіндри, Т. Єлефтаріаді, В. Заяця, І. Манько, В. Кілочко, А. Мартина, М. Федорчен-ка, М. Нагорного тощо. В той же час не знаходять належного висвітлення питання планування продажу земельних ділянок, інформаційного забезпечення продажу земель державної та комунальної власності, запобігання зриву земельних торгів.
Мета статті
Метою даної статті є подальше вдосконалення існуючої процедури продажу земельних ділянок державної та комунальної власності в населених пунктах.
Виклад основного матеріалу дослідження
І. Проблемні питання планування продажу земель державної та комунальної власності.
З переходом до ринкових умов господарювання система централізованого планування, яка спиралася на жорсткий розподіл ресурсів та командно-адміністративне управління, продемонструвала свою непридатність. Але це не означає повну відмову від будь-якого планування. Управління постіндустріальним типом економіки неможливе без визначення цілей і траєкторії розвитку, стратегії досягнення загальної мети. Планування в сучасних умовах господарювання є невід'ємною частиною державного регулювання. Отже першим етапом організації продажу земельних ділянок державної та комунальної власності є планування зазначених трансакцій.
На сьогоднішній день основним плановим документом, на базі якого відбувається управління земельними ресурсами в населених пунктах, є Програма розвитку земельних відносин, яка розробляється в кожному місті, районі чи області строком на 5-10 років. Через відсутність чітких вимог до її розробки, зміст та структура цього документу, прийнятого у різних адміністративно-територіальних одиницях, дещо відрізняється. Проведений аналіз ряду таких Програм свідчить про те, що питання продажу землі іноді залишається недослідженим, або ж розглянуті поверхово. Можливі такі варіанти:
1) Програма не включає планових показників продажу земель держаної та комунальної власності, максимум - загальні фрази про доцільність таких трансакцій. Наприклад, в Програмі розвитку земельних відносин в м. Донецьку на 2006-2010 роки [1] немає ані слова про продаж землі.
2) Програма визначає загальну прогнозну кількість та площу земельних ділянок, які передбачається продати, та орієнтовану сума коштів, що планується отримати в наслідок їх продажу. Разом з тим відсутні будь-які пояснювальні розрахунки чи супроводжуючі текстові матеріали. Яскравий приклад - Програма розвитку земельних відносин в Херсонській області на 2009-2013 роки
[2].
3) Програма містить детальний план продажу земельних ділянок державної та комунальної власності по роках. В якості прикладу можна привести Програму розвитку земельних відносин в Тернопільській області на 2007-2015 роки [3]. Але таких Програм в Україні небагато, і це є певною проблемою, яка негативно впливає на обґрунтованість продажу міських земель.
На наш погляд, для кожного населеного пункту важливою є розробка економічно обґрунтованої Концепції продажу земель державної та комунальної власності, де б знаходили відображення питання по те, які землі і як багато можна відчужувати в приватну власність. Іншими словами необхідно розробити програму продажу землі з урахуванням містобудівної документації, на основі якої складатиметься перелік земельних ділянок, які пропонується виставити на земельні торги.
Після того, як визначено об'єкти продажу, розпочинається наступний важливий етап -підготовка земельних ділянок до продажу, що в першу чергу передбачає визначення вартості землі. Спосіб ціноутворення визначається формою продажу земельної ділянки. В Україні існує дві форми продажу земель державної та комунальної власності - на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону і за процедурою викупу, тобто без проведення земельних торгів. Розглянемо особливості ціноутворення для обох випадків.
» следующая страница »
1 2 34 5 6