4) узагальнити інформацію про можливих виробників послуг в інших адміністративно-територіальних одиницях.
Місцеві органи виконавчої влади можуть укладати угоди, договори, контракти не лише один з одним, а й з приватними фірмами. Зокрема, у Великобританії, США, Швеції місцева влада усвідомила, що монопольний стан комунальних служб стримує покращання умов проживання у великих містах. Також поширена практика продажу транспортним компаніям (як комунальним, так і приватним) автобусних і трамвайних ліній на конкурентній основі. Наприклад, у 1992 році близько 250 з 400 маршрутів «лондонських автобусів» було запропоновано для заявок приватним власникам, але самі маршрути в приватне володіння не відійшли. Частота руху автобусів на лінії встановлюється органами місцевого самоврядування (муніципалітетами). При невиконанні приватною компанією обумовлених у контракті умов вводяться штрафні санкції. Так, практика засвідчила, що перехід «лондонських автобусів» на конкурентну систему роботи дав економію як муніципальним транспортним підприємствам (вони також учасники конкурентної боротьби), так і приватним фірмам у середньому економія становила близько 15 %). Аналогічні процеси відбуваються в Швеції. Наприклад, влада Ґетеборга передала в приватне володіння (користування) всі автобусні маршрути і почала приватизацію трамвайних [2].
Нововведення в житлово-комунальній сфері розвинених країн, які базуються на раціональному поєднанні централізації і децентралізації, дали позитивні результати. Вони активізують ринок послуг і покращують умови життя споживачів.
На нашу думку, подібну практику необхідно застосовувати при організації міського водопроводу, газо-, електро-, теплопостачання, тобто до роботи тих служб, які, як правило, прийнято вважати технічно монопольними.
Так, у маленьких містах і селищах до розгортання централізованих систем комунального забезпечення доцільно більш широко застосовувати індивідуальні і групові установки
комунального обслуговування (водо-, газо-, теплопостачання), які в подальшому, за необхідності, можна підключати до мереж централізованого забезпечення. У Канаді майже у всіх селищах з чисельністю до 1200 чоловік застосовуються тільки децентралізовані системи комунального обслуговування житлових будинків, що дозволило за короткий термін часу поліпшити весь житловий фонд у невеликих селищах у північних районах країни [3].
Подібний досвід може широко застосовуватись і в нашій країні, особливо в місцях житлового будівництва на окраїні великих міст. Зокрема, для індивідуальних котеджів і малоповерхових будинків. Ефективність такого підходу доведена і досвідом деяких країн Східної Європи (Польща, Словаччина, Чехія, Югославія) [4].
У невеликих містах, селищах і селах в Україні здебільшого відсутня єдина водопровідна мережа. Вважаємо, що частково вирішити цю проблему можна за рахунок групових резервуарів чистої води з системою рециркуляції по замкнутому контуру (за цим принципом за кордоном будують і каналізаційні системи).
Отже, використання децентралізованих систем комунального обслуговування може стати кроком на шляху до підвищення рівня благоустрою невеликих міст, селищ, сіл, а також ізольованих від централізованого комунального забезпечення селищ і будинків у межах великих міст.
Використання децентралізованих систем теплопостачання з використанням дешевого газового палива може бути передбачено у невеликих містах, селищах, селах і місцях нового житлового будівництва. Сучасні вітчизняні опалювальні котли і водонагрівачі при всіх своїх недоліках мають досить високий ККД (близько 80 %) і не потребують прокладання теплотрас. Їх технічне удосконалення посильне для вітчизняної промисловості.
На нашу думку, використання децентралізованих систем теплопостачання має великі перспективи з урахуванням досвіду таких країн, як Австралія, Канада, Нідерланди, Німеччина та інші.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9 10