Напрями використання в Україні зарубіжного досвіду при реформуванні житлово-комунального господарства

Головним завданням реформування є ство­рення ефективного ринкового механізму функ­ціонування житлово-комунального господар­ства і поступове збільшення ролі органів дер­жавної влади в процесі реформування ЖКГ на усіх рівнях.

Усе це доводить актуальність і необхідність дослідження зазначених проблем на державно­му та місцевому рівнях. Гострота проблеми зу­мовила пильну увагу до неї широкої громад­ськості. Питання вирішення проблем реформу­вання ЖКГ на державному, регіональному та місцевому рівнях в сфері ЖКГ висвітлені в пра­цях А. Апсігіе, В. Бабича, Л. Беззубко, В. Доро-фієнка, .Т. Вііраї, С. Корнейчука, В. Пархомен­ко,   ЬІекі;опк, Л. Сушинського, С. Ба11І8 і ін.

Основна частина

Реформування ЖКГ в Україні не може відбу­ватися без вивчення зарубіжного досвіду країн, які вже досягли значних успіхів, або також зна­ходяться на шляху реформування в сфері ЖКГ.

У 80-90-х роках XX ст. уряди багатьох країн у межах соціально-економічних програм і про­грам реформування державного сектора еконо­міки проводили приватизацію об'єктів кому­нального господарства, керуючись тим, що дер­жавні підприємства - це частіше національні зобов'язання, ніж національне майно. Для нації набагато краще, якщо підприємства будуть пе­редані приватному сектору, який приноситиме прибуток на основі конкуренції. Паралельно з процесом приватизації йшов пошук нових форм надання комунальних послуг за участю представників приватного бізнесу.

При цьому зберігається надання послуг му­ніципальними службами, в першу чергу, у сфері комунального обслуговування. Муніципалітет тут виступає організатором виробництва по­слуг. Іншими словами, надання послуг здій­снюється не самим муніципалітетом, а підпри­ємствами, заснованими на муніципальній влас­ності і підзвітними муніципалітету. Надання подібних послуг здійснюється муніципальни­ми департаментами по «санітаризації» (збір, вивіз, утилізація харчових відходів і побутово­го сміття та інше), департаментами парків (озе­ленення, благоустрій міської території та інше), департаментами по автомагістралях тощо [1].

Розповсюдженою формою надання муніци­пальними службами послуг у розвинених кра­їнах є міжтериторіальні угоди (договори на об­слуговування), при яких адміністративно-тери­торіальні утворення (наприклад, «city» в США) можуть заключати угоди на надання тих чи інших послуг, які вони не можуть надати спо­живачам самі або вважають їх надання власни­ми силами нераціональним, з більш високими владними структурами (наприклад, урядами штатів). Останні надають послуги тим пред­ставникам територій, які в змозі і готові їх ку­пити. У даному випадку один орган управлін­ня може дозволити собі найняти інший і опла­тити надані послуги. Аналогічно вирішено пи­тання про надання комунальних послуг із водо-, газо-, теплопостачання, водовідведення, послуги із «санітаризації» територій, приби­рання снігу та інші [2]. У договірних відноси­нах беруть участь два органи управління, крім того, один є організатором, а інший - орган, який надає послуги. Як показує досвід США, Великобританії, Канади, Німеччини, Швеції, Японії та інших країн, це дозволяє більш еко­номно використовувати фінансові ресурси, по­тужності і можливості виробників послуг.

Використання такої інституціональної мо­делі забезпечення житлово-комунальними по­слугами може бути перспективним і в Україні. На нашу думку, для її реалізації потрібно:

1) оцінити можливості комунальних служб, підприємств, організацій з надання послуг, які відповідають стандартам якості, по­трібному асортименту і лімітам витрат;

2) проаналізувати потреби різних груп насе­лення в послугах, у тому числі і тих, які поки що не надаються;

3) розробити і налагодити механізм договірних взаємовідносин і розрахунків при укладенні угод між різними адміністративно-терито­ріальними одиницями;

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10