Використання правил інкотермс при укладенні договору поставки

Загальна кількість товару за асортиментом, номенклатурою визначається у спеціальному документі - специфікації - за згодою сторін (ст. 266 ГК України), а відповідно до ст. 669 ЦК України вона може бути погоджена і шляхом встановлення в договорі. Якість товару має бути засвідчена належним товаросупровідним документом і має відповідати умовам договору, вимогам щодо якості, передбаченим стандар­том, технічним умовам, іншій технічній доку­ментації та законодавству, а в разі погодження сторонами зразку чи опису - відповідно, зраз­ку чи опису (ст. 673 ЦК України, ст. 268 ГК України).

Правила Інкотермс традиційно викорис­товуються в міжнародних торговельних контрактах (договорах), коли товар перетинає

національні кордони. Проте в різних частинах світу торговельні блоки, за прикладом Євро­пейського Союзу, дещо спростили формаль­ності перетину кордону. Таким чином, підзаго­ловок Правил Інкотермс 2010 формально виз­начає, що їх можна застосовувати як для міжна­родних, так і для внутрішніх контрактів (дого­ворів) купівлі-продажу. Правила Інкотермс 2010 чітко визначають, що зобов'язання з ви­конання експортних/імпортних формальнос­тей існують лише там, де це може бути застосо­вано [9]. Відповідно до ч. 4 ст. 265 ГК України [7], умови договорів поставки повинні викла­датися сторонами відповідно до вимог Міжна­родних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

З 01.01.2011 року у всьому світі вступили в силу нові правила Інкотермс 2010 - правила Міжнародної торговельної палати (ІСС) по тлумаченню термінів для внутрішньої і міжна­родної торгівлі, які встановлюють права й обо­в'язки сторін договору поставки з доставки то­вару і регламентують ризики втрати чи по­шкодження товару, а також порядок несення витрат, пов'язаних з товаром, класифікуючи їх за чотирма відмінними між собою категоріями (E, F, C, D). В Україні Правила Інкотермс на­були чинності пізніше: Указом Президента Ук­раїни від 19.05.2011 «Про визнання такими, що втратили чинність, Указів Президента України від 4 жовтня 1994 року № 567 і від 1 липня 1995 року № 505» [10] відсутні обмеження щодо за­стосування Правил Міжнародної торгової па­лати з тлумачення термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010 при укла­денні зовнішньоекономічних договорів (кон­трактів) суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України. Введення в дію Правил Інкотермс в Україні має ряд відмінностей, які пов'язані з особливостями національного за­конодавства в цій галузі. Ситуація ускладнюєть­ся тим, що Правила Інкотермс 2010, як і інші документи ICC, які захищені правом інтелекту­альної власності, не можуть бути опубліковані у відкритому друці і розміщені в мережі Інтернет, згідно з міжнародним законодавством.

Правила Інкотермс фіксують такі важливі умови договору поставки, як: 1) місце і момент виконання обов'язків продав­ця з передачі товару;

2) перехід ризиків з продавця на покупця;

3) розподіл обов'язків з оплати необхідних витрат і зборів, включаючи сплату митних платежів;

4) здобуття експортних і імпортних ліцензій;

5) обов'язок укладення договору перевезення;

6) розподіл обов'язків сторін з пред'явлення платіжних і інших документів,

7) обов'язок страхування;

8) розподіл обов'язків сторін по забезпеченню належної упаковки та ін.

В Правилах Інкотермс 2OlO року кількість термінів була зменшена з із доіі, але при цьому створено два нові положення (DAP - delivered at place - поставка до пункту, DAT - delivered at terminal - поставка до терміналу). Чотири найменш використовуваних в практиці термінів були скасовані (DAF, DES, DEQ, і DDU).

Згідно з Правилами Інкотермс CPT, CIP, CFR, CIF, DAT, DAP і DDP продавець повинен організувати перевезення товару до погодже­ного місця призначення. Незважаючи на те, що витрати на перевезення (фрахт) оплачує про­давець, насправді вони оплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахту) зазви­чай включається продавцем в загальну ціну продажу. Вартість перевезення інколи включає витрати на завантаження і розвантаження то­вару на терміналі і його переміщення в межах порту або контейнерного терміналу. Перевізник або оператор терміналу може покласти ці вит­рати на покупця, який отримує товар. За таких обставин покупець бажає уникнути подвійної оплати одних і тих же послуг: перший раз -продавцеві як частина загальної ціни продажу, а другий - окремо перевізникові або операто­рові терміналу. Правила Інкотермс 2OlO на­правлені на уникнення подібної ситуації шля­хом чіткого розмежування таких витрат в стат­тях Аб|Вб відповідних Правил Інкотермс [9].

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 45 6 7