У нинішніх умовах зростає роль договору поставки як універсальної та найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових відносин. В Україні договір поставки є малодослідженим, але слід назвати вчених, в роботах яких розглядаються деякі питання договірних зобов'язань поставки, зокрема роботи О. Глоба [1], О. В. Дзери [2], В. В. Сергієнко [3], Р. Б. Шишки [4] та ін.
У господарському процесі договір поставки використовується практично завжди. Це зумовлено зміною орієнтирів господарської діяльності в умовах глобалізму економіки - на широкі зв'язки із зарубіжними партнерами, експорту-імпорту товару, наміром вступити у Всесвітню торговельну організацію (ВТО). Зміни умов договору поставки торкнулися нормативної бази моделювання змісту договору - на основі Правил Інкотермс. Поява Правил Інкотермс підпорядкована ідеї інтеграції України у Європейське економічне співтовариство та адаптації її законодавства. Умови договору поставки повинні викладатися відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс. Тим самим змісту договору надано ще й приватно міжнародно-правовий характер [4, с. 169].
Основна частина
Метою дослідження є аналіз змісту правил Інкотермс, що використовуються в договірних зобов'язаннях поставки, практики їх застосування, положень законодавчої на наукової літератури.
Договір поставки відноситься до договорів про передачу майна у власність. Відповідно до
доктрини зобов'язального права «зміст договору як суспільного акта сторін становлять, по-перше, умови, щодо яких сторони дійшли згоди, і, по-друге, ті умови, які приймаються ними як обов'язкові на основі чинного законодавства» [5, с. 29].
Формування умов договору поставки підпорядковано принципу свободи договору але разом з тим чинним законодавством передбачені обмеження свободи щодо предмета договору. Предмет договору поставки відноситься до суттєвих умов договору поставки, особливостями якого є:
- по-перше, сторонами цього договору -постачальником і покупцем - виступають особи, які займаються підприємницькою діяльністю;
- по-друге, предметом договору є товар, призначений для підприємницької діяльності чи для задоволення інших потреб, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням [6];
- по-третє, товар, що становить предмет договору і є річчю, як правило, визначеною родовими ознаками, на момент укладення договору між сторонами в натурі ще не існує. Він буде виготовлятися (замовлятися) і рівномірно поставлятися певними партіями після укладення договору[ 2, с. 323-324];
- по-четверте, моменти укладання і виконання договору поставки зазвичай не збігаються, оскільки виконання договору відкладається на майбутнє або здійснюється у вигляді одноразової поставки чи окремих партій протягом тривалого періоду;
- по-п'ятє, договір поставки може бути оснований на адміністративному акті [2,
с. 324].
З предметом договору поставки пов'язані такі правові категорії його характеристики як кількість, асортимент, якість, номенклатура. Відповідно до ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому випадку погодити предмет (найменування, включаючи номенклатуру й асортимент, кількість і вимоги до якості товару), ціну та строк дії договору (час, упродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на підставі договору) [1]. Найважливішим елементом предмета договору поставки є об'єкт, тобто товар. Поряд з об'єктом договору, існує ряд елементів структури предмета, що виконують особливі функції в договорі. Це, перш за все, асортимент (найменування) товару. При характеристиці асортименту (найменування) виникають певні проблеми. Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України [7], загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Якщо передачі покупцеві підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, сторони мають погодити його асортимент. Як вважає російська дослідниця Т. Е. Кукіна, проблема пов'язана із використанням поняття «асортимент» у договорі поставки [8]. Асортимент -це термін роздрібної купівлі-продажу товарів. У договорі поставки (ст. 506 ЦК РФ, також і ч. 1 ст. 712 ЦК України орієнтують на підприємницькі цілі) повинен використовуватися термін «номенклатура», що підтверждується ст. 467 ЦК РФ, у якій асортимент визначається як види, моделі, розміри, кольори та інші ознаки товару, іншими словами робиться прив'язка до споживчих товарів [8]. Відповідно до ч. 2 ст. 266 ЦК України так само йде поняття і асортименту, і номенклатури. Тому слід погодитись з Т. Е. Кукіною і розмежувати поняття «номенклатури» та «асортименту» у ГК України.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7