Використання правил інкотермс при укладенні договору поставки

У нинішніх умовах зростає роль договору поставки як універсальної та найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових відносин. В Україні договір поставки є малодослідженим, але слід назвати вчених, в роботах яких розглядаються деякі питання до­говірних зобов'язань поставки, зокрема робо­ти О. Глоба [1], О. В. Дзери [2], В. В. Сергієнко [3], Р. Б. Шишки [4] та ін.

У господарському процесі договір поставки використовується практично завжди. Це зумовлено зміною орієнтирів господарської діяльності в умовах глобалізму економіки - на широкі зв'язки із зарубіжними партнерами, експорту-імпорту товару, наміром вступити у Всесвітню торговельну організацію (ВТО). Зміни умов договору поставки торкнулися нормативної бази моделювання змісту договору - на основі Правил Інкотермс. Поява Правил Інкотермс підпорядкована ідеї інтеграції України у Європейське економічне співтовариство та адаптації її законодавства. Умови договору поставки повинні викладатися відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс. Тим самим змісту договору надано ще й приватно міжнародно-правовий характер [4, с. 169].

Основна частина

Метою дослідження є аналіз змісту правил Інкотермс, що використовуються в договірних зобов'язаннях поставки, практики їх застосування, положень законодавчої на науко­вої літератури.

Договір поставки відноситься до договорів про передачу майна у власність. Відповідно до

доктрини зобов'язального права «зміст догово­ру як суспільного акта сторін становлять, по-перше, умови, щодо яких сторони дійшли зго­ди, і, по-друге, ті умови, які приймаються ними як обов'язкові на основі чинного законодав­ства» [5, с. 29].

Формування умов договору поставки підпорядковано принципу свободи договору але разом з тим чинним законодавством передбачені обмеження свободи щодо предмета договору. Предмет договору поставки відно­ситься до суттєвих умов договору поставки, особливостями якого є:

- по-перше, сторонами цього договору -постачальником і покупцем - виступають особи, які займаються підприємницькою діяльністю;

- по-друге, предметом договору є товар, призначений для підприємницької діяльно­сті чи для задоволення інших потреб, не по­в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням [6];

- по-третє, товар, що становить предмет до­говору і є річчю, як правило, визначеною родовими ознаками, на момент укладення договору між сторонами в натурі ще не існує. Він буде виготовлятися (замовлятися) і рівномірно поставлятися певними партіями після укладення договору[ 2, с. 323-324];

- по-четверте, моменти укладання і виконання договору поставки зазвичай не збігаються, оскільки виконання договору відкладається на майбутнє або здійснюється у вигляді одноразової поставки чи окремих партій протягом тривалого періоду;

- по-п'ятє, договір поставки може бути оснований на адміністративному акті [2,

с. 324].

З предметом договору поставки пов'язані такі правові категорії його характеристики як кількість, асортимент, якість, номенклатура. Відповідно до ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому випадку погодити предмет (найменування, включаючи номенклатуру й асортимент, кількість і вимоги до якості това­ру), ціну та строк дії договору (час, упродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на підставі договору) [1]. Найважливішим елементом предмета договору поставки є об'єкт, тобто товар. Поряд з об'єктом договору, існує ряд елементів структури предмета, що викону­ють особливі функції в договорі. Це, перш за все, асортимент (найменування) товару. При характеристиці асортименту (найменування) виникають певні проблеми. Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України [7], загальна кількість то­варів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номен­клатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визна­чаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Якщо передачі покупцеві підлягає товар у певному спів­відношенні за видами, моделями, сторони мають погодити його асортимент. Як вважає російська дослідниця Т. Е. Кукіна, проблема пов'язана із використанням поняття «асорти­мент» у договорі поставки [8]. Асортимент -це термін роздрібної купівлі-продажу товарів. У договорі поставки (ст. 506 ЦК РФ, також і ч. 1 ст. 712 ЦК України орієнтують на підпри­ємницькі цілі) повинен використовуватися тер­мін «номенклатура», що підтверждується ст. 467 ЦК РФ, у якій асортимент визначаєть­ся як види, моделі, розміри, кольори та інші ознаки товару, іншими словами робиться при­в'язка до споживчих товарів [8]. Відповідно до ч. 2 ст. 266 ЦК України так само йде поняття і асортименту, і номенклатури. Тому слід пого­дитись з Т. Е. Кукіною і розмежувати поняття «номенклатури» та «асортименту» у ГК Укра­їни.

 

« Содержание


3


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я