Механізм формування ресурсної бази розвитку регіону

- організація системи аудиту природокорис­тування;

- зміцнення економіко-правового регулюван­ня і контролю за природокористуванням;

- підвищення екологічної культури населен­ня;

- планування податкового потенціалу і опти-мізація ресурсних платежів в прибутковій частині бюджету.

Держава перекладає на себе велику частину фінансування інвестиційних проектів розвит­ку виробничої і соціальної інфраструктури. На сьогодні держава направляє до 80 % фінансо­вих ресурсів, централізованих в державному бюджеті, на задоволення невідкладних потреб соціальної сфери - житлове і муніципальне будівництво, охорону здоров'я, культуру, науку. 20 % фінансових ресурсів використовуються на стимулювання приватних вітчизняних і інозем­них інвестицій у виробничій сфері.

Важливим джерелом фінансування еконо­міки є кошти державного бюджету і позабюд­жетних фондів. Розрахунки показують, що для забезпечення перелому в економічній ситуації в подальші роки бажано довести частку держав­них інвестицій до 3 % від ВВП, з яких на роз­виток соціальної сфери буде направлено близь­ко 60-70 %, а виробничої сфери - 30-40 % дер­жавних інвестицій [4].

Без коштів державного бюджету неможли­вий ефективний розвиток галузей соціального комплексу, а також життєво важливих галузей виробничої сфери, в яких найближчими рока­ми намічається зберегти обсяги капітальних вкладень в частині державної підтримки про­грам розвитку регіонів.

Державна підтримка програм розвитку здійснюється в основному шляхом направлен­ня фінансових ресурсів на виконання держав­них цільових програм і на інші державні потре­би, визначені в порядку, встановленому зако­нодавством України.

Бюджетне фінансування програм розвитку здійснюється у формах:

1. Фінансова підтримка високоефективних проектів на умовах розміщення виділених бюджетних коштів на конкурсній основі.

2. Централізоване фінансування (часткове або повне) державних програм розвитку.

Більшість українських підприємств, незалеж­но від галузевої приналежності, знаходяться зараз в кризовому стані, 20-30 % з них на межі банкрутства. Але як показують дослідження, 90 % українських підприємств можуть са­мостійно поліпшити свої фінансові та еко­номічні показники на 20-30 %. Резерви ж зро­стання ефективності є у половини підприємств (40-50 %). Причому для 20 % підприємств зро­стання економічної ефективності на 60-70 % не межа.

Враховуючи, що більшість українських підприємств за організаційно-правовою фор­мою є акціонерні товариства, доцільно проана­лізувати їх можливості щодо мобілізації внутрішніх ресурсів.

Інвестиційна активність акціонерних ком­паній і до цього дня залишається вищою, ніж у підприємств інших форм власності. Вони на­копичили певний досвід мобілізації і реалізації свого внутрішнього потенціалу. Цю діяльність умовно можна підрозділити на дві групи за­ходів:

1) комплекс заходів, що розробляються і здійснюються в рамках державних і регіо­нальних програм державної і муніципальної підтримки підприємств;

2) заходи, що проводяться за власною ініціа­тивою підприємством як самостійно, так і за підтримки різних органів влади.

Найбільш ефективним заходом, що здійсню­ється муніципалітетами і направляється на мобілізацію власного потенціалу компаній, є звільнення підприємств від невластивих їм в умовах ринкової економіки функцій. Це, перш за все, муніципалізація соціальних об'єктів, що знаходилися на балансі підприємств, - переда­ча місцевим органам влади відомчого житла, дитячих садів, медичних установ і та ін.

Важливе значення для мобілізації внут­рішніх ресурсів підприємств має також співпра­ця з муніципалітетами на основі договорів про­текціонізму. У цих договорах обумовлюються зобов'язання обох сторін. Підприємства, на­приклад, гарантують досягнення відповідного рівня виробництва, а муніципалітети - конк­ретні заходи для їх підтримки.

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9