Основні фонди соціальних галузей - це ще неосвоєний простір для залучення дрібного й середнього бізнесу. Ці дві сфери бізнесу представляють для держави суттєвий потенціал розвитку економіки, що може бути задіяний при створенні для нього сприятливих умов, найважливішим з яких є розвиток приватно-державного партнерства, особливо у формі концесійних угод [7].
Концесія (концесійна угода) є специфічною формою відносин між державою й приватним партнером, що має широке поширення у світовій практиці. Її особливість визначається в тому, що держава в рамках партнерських відносин, залишаючись повноправним власником майна, що становить предмет концесійної угоди [8].
В Україні необхідне впровадження диференційованої моделі реалізації приватно-державного партнерства в соціальній сфері, що базується на сполученні різних варіантів концесійних відносин - поворотної, при якій державна влада відшкодовує концесіонерові суму зроблених їм витрат за рахунок бюджетних коштів і компенсаційної, при якій підприємець оплачує значну частину проекту з наступною компенсацією витрат його користувачами [9].
Таким чином, розвиток механізмів приватно-державного партнерства припускає розширення використання лізингових і концесійних механізмів, практики змішаного фінансування інвестиційних проектів і соціальних програм, що робить найбільш перспективне широке залучення приватного капіталу для вирішення завдань модернізації інфраструктури.
З огляду на тверді обмеження фінансових ресурсів інвестування ринкового сектора соціальної сфери, відсутність мотивацій до його інвестування, необхідно відновити практику надання державних гарантій інвесторам, а також розвиток форм і механізмів залучення коштів юридичних і фізичних осіб у реалізацію проектів створення й розвитку соціальних об'єктів, що мають високу (75-90 %) ступінь готовності.
Для підвищення інвестиційної привабливості об'єктів соціальної сфери необхідно створити й розширювати базу власного інвестиційного потенціалу, розвивати її ринковий сектор, насамперед, за рахунок заощаджень домашніх господарств і відрахувань із прибутку (при рентабельності не менш 10 %) тих підприємств і
організацій, на балансі яких об'єкти соціального характеру становлять не більше 2 % від вартості основних виробничих фондів.
Останнім часом податкові реформи спрямовані на ліквідацію більшості податкових пільг соціального й інвестиційного характеру й орієнтовані на створення єдиних умов оподатковування для всіх економічних суб'єктів. Все це спричиняє неефективність і зниження доходів державного та регіонального бюджетів, підвищення податкового тягаря, внаслідок чого спостерігається тенденція зі зниження державного стимулювання інвестицій у соціальну сферу економіки. Реформування податкової системи проводиться без обліку податкового потенціалу суб'єкта й визначення потреби в інвестиціях для підтримки соціальної сфери економіки.
У зв'язку із цим виникає потреба в оцінці податкового потенціалу бюджетів всіх рівнів, у розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій, пов'язаних з визначенням ефективності формування податкового й інвес-тицій-ного потенціалу з одного боку, і взаємозв'язку між податковим стимулюванням і рівнем інвестиційної активності з іншої сторони.
Податкове стимулювання інвестицій у соціальну сферу економіки може здійснюватися за допомогою реалізації податкової політики, реформ податкової системи, формуванням податкового потенціалу й розвитком інформаційної бази для його прогнозування.
Ефективне фінансування й розвиток основних фондів, як найважливішої складової соціальної сфери, істотно залежить від активізації діяльності інвестиційних, фінансових, страхових і господарських суб'єктів соціально-економічної діяльності. Розширення обсягів діяльності інвестиційних фондів, банків, що спеціалізуються в області соціальних інфраструктурних об'єктів, дозволило б, на наш погляд, прискорити процес інвестування проектів з відтворення основних фондів.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8