З 1991 по 2007 р. зменшилася кількість лікарняних установ більш ніж на 23 %, а число лікарняних ліжок майже на 19 %. Одночасно зменшилося число санаторіїв і установ відпочинку майже на 65 %, а число місць у них на 77,5 %, кількість баз відпочинку на 92,5 %, а число місць у них на 91 %, туристичних баз в 2,7 рази, а число місць більш ніж в 5,1 рази.
За ці роки скоротилося загальне число літніх дитячих таборів на 71 %, а чисельність дітей, що відпочивають у них, більш ніж на 80 %, загальна кількість спортивних майданчиків і полів вільного доступу скоротилося майже на 35 %.
Дефіцитність бюджетних коштів у цьому періоді привела до скорочення числа загальнодоступних бібліотек більш ніж на 20 %, клубних установ більш ніж на 30 %, а разовий тираж книг і брошур знизився в 4 рази. Динаміка вартісних характеристик змін матеріальної бази (вартості основних фондів) у галузях соціальної сфери в основному підтримує тенденції натуральних показників.
Якщо повна балансова вартість основних фондів в 2007 р. (у порівнюванних цінах) у житловому господарстві збереглася на рівні 1995 р., а в комунальному господарстві навіть виросла на 4 %, то в охороні здоров'я, фізичній культурі й спорті вона знизилася на 30,5 %; у культурі й мистецтві на 10,6 %, в освіті знизилася на 3 %. Причиною цього є несприятливе співвідношення з 1995 р. величини інвестицій в основний капітал з розмірами амортизаційних відрахувань і висновку (ліквідації) основних фондів у галузях соціальної сфери.
В охороні здоров'я, у фізичній культурі й соціальному обслуговуванні до 1995 р. була приблизна рівність цих співвідношень, а,
починаючи з 1996 р., величина амортизаційних відрахувань і ліквідації основних фондів стійко перевищувала розміри інвестицій в основний капітал. В 2007 р. це перевищення становило
20 %.
Якісними характеристиками основних фондів соціальної сфери можуть служити такі показники, як ступінь їхнього зношування й питома вага повністю зношених основних фондів.
Аналіз структури й динаміки руху основних фондів соціальної сфери з початку 90-х рр. і до сьогоднішнього дня показує, що, виявившись без необхідного фінансування з боку державних і регіональних органів управління, більшість галузей були змушені відмовитися від нового будівництва, реконструкції й відновлення основних фондів соціального призначення, а збільшення вартості платних послуг, на-даваних населенню, привело до зменшення обсягів надаваних послуг і звуженню можливості самофінансування комерційних підприємств цієї сфери.
Особливе місце займають проблеми відтворення основних фондів галузей соціальної сфери, що перебувають у власності державних органів влади та місцевого самоврядування, фінансування яких не могло компенсувати їхнє вибуття у зв'язку із закінченням амортизаційного терміну експлуатації. Більша частина цих об'єктів соціальної сфери в умовах кризи неплатежів і традиційно сталого принципу залишкового бюджетного фінансування різко знизила рівень інвестицій у свій основний капітал, що стало головною причиною їхньої технічної відсталості.
Для частини мережі установ соціального комплексу вже із середини 90-х рр. виникли реальні організаційно-економічні передумови й погрози прогресуючого руйнування основних фондів. У цей час ситуація трохи змінилася, і з'явилися перші позитивні зрушення, що дозволяє прогнозувати позитивні зміни в розвитку цієї частини соціальної сфери економіки.
Таким чином, аналіз стану основних фондів у соціальній сфері, як у цілому по країні, так і на рівні конкретного суб'єкта, показує, що існуючі тенденції їхнього розвитку (або зношування) у доступному для огляду майбутньому можуть привести до краху даної сфери в цілому, що, у свою чергу, вимагає якнайшвидшої реанімації й розвитку інвестиційних процесів, спрямованих на зміну й відновлення основних фондів.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8